🇺🇦 Рік без Героя: Пам’яті Захисника Олександра Пісарєва

31 липня 2024 року Україна відзначає сумну річницю – рік від дня загибелі Олександра Григоровича Пісарєва, мужнього воїна та вірного сина своєї Батьківщини. Його життя обірвалося на полі бою під час виконання надзвичайно важливого бойового завдання. Олександр Григорович віддав найвищу данину – своє життя, рятуючи побратима, демонструючи незламну відвагу та самопожертву, гідні найвищої поваги.

Олександр Григорович народився 23 лютого 1968 року в мальовничому селі Тарасівка, що на Сумщині. Саме тут, на рідній землі, пройшли його дитячі роки, тут він ступав перші кроки у доросле життя. Шкільні роки він продовжив у сусідньому Солдатському, здобувши повну середню освіту. Згодом – навчання у технікумі в Охтирці та обов’язкова служба в армії, яка загартувала його характер і підготувала до майбутніх випробувань.

Саме в селі Солдатське Олександр зустрів свою кохану, з якою створив міцну та щасливу родину. Разом вони виховали двох чудових доньок, які назавжди збережуть у своїх серцях світлий образ люблячого батька – доброго, працьовитого та чесного. Останні роки перед повномасштабним вторгненням Олександр працював будівельником у Харкові. Колеги цінували його за відповідальність та професіоналізм, а друзі згадують його як людину з щирим серцем, яка обожнювала риболовлю, цінувала красу природи та вела здоровий спосіб життя.

З перших днів повномасштабної війни, коли його рідна Тростянецька громада опинилася під російською окупацією, Олександр Григорович зробив усвідомлений та героїчний вибір – стати на захист України. Його доньки з теплотою згадують, що батько пішов на фронт не за наказом, а за внутрішнім покликом серця, керуючись патріотизмом та вірою в перемогу. Він глибоко вірив у справедливість та невід’ємне право кожного українця на вільне й гідне життя у своїй суверенній державі.

Молодший сержант Пісарєв Олександр Григорович з честю та відданістю ніс службу у лавах Збройних Сил України. 31 липня 2024 року він здійснив свій останній, найвищий подвиг. Під час евакуації пораненого побратима з поля бою, його група потрапила під щільний ворожий мінометний обстріл. На жаль, отримані в цьому бою поранення виявилися несумісними з життям.

Олександр Григорович знайшов свій останній спочинок у рідному селі Солдатське, де його добре знали, любили та безмежно поважали. Його загибель – це невимовний біль для родини, непоправна втрата для всієї громади та страшна рана для України. Але пам’ять про його героїзм, його відданість і самопожертву назавжди житиме в серцях тих, хто знав, любив і шанував цього видатного українця. Пам’ять про таких героїв, як Олександр Пісарєв, ніколи не згасне, вона надихатиме майбутні покоління та нагадуватиме про ціну свободи.

Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі, вшановуючи подвиг Олександра Пісарєва. Герої не вмирають – вони залишаються з нами навічно у нашій пам’яті, у нашій щирій вдячності та у кожному мирному дні, який вони вибороли для нас ціною власного життя.

Вічна слава Герою. Вічна пам’ять Захиснику України.