22 вересня 2025 року Україна вшановує другу річницю світлої пам’яті Руслана Степановича Бойка, нашого земляка з села Олексіївки, який віддав своє життя за Батьківщину, захищаючи її від ворога. Його подвиг навічно закарбується в історії.

Руслан Бойко народився 25 лютого 1998 року в селі Пилявка, що на Хмельниччині. Його життєвий шлях, хоч і обірваний передчасно, був сповнений гідності та відданості.

У 2013 році він успішно завершив навчання у Пилявській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, яка мала статус «Школи сприяння здоров’ю та козацькому гарту». Продовжуючи здобувати освіту, Руслан навчався у Київському ювелірному коледжі, а згодом здобував професійний досвід, працюючи у місті Хмельницькому.

У 2020 році Руслан Бойко пройшов строкову військову службу у Збройних Силах України, набувши цінного досвіду. Не одружений, він проживав із люблячими батьками, які завжди були його опорою.

З березня 2022 року, у найтяжчі часи для країни, Руслан вступив до місцевої Територіальної оборони в селищі Стара Синява, служачи у 10-му відділі Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 20 червня 2022 року його було мобілізовано для виконання бойових завдань на Донеччині, де він проявив себе як справжній патріот.

На фронті Руслан служив солдатом, обіймаючи посаду оператора-планшетиста відділення управління зенітного ракетного взводу в 1-му десантно-штурмовому батальйоні військової частини. Його робота була важливою для оборони.

Відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, солдат Руслан БОЙКО віддав своє життя 22 вересня 2023 року в місті Костянтинівка, що на Донеччині. Його жертовність є неоціненною.

У червні 2024 року, на знак глибокої поваги та пам’яті, рішенням сесії Старосинявської селищної ради, Руслана БОЙКА було посмертно нагороджено нагрудним знаком та дипломом «Почесного громадянина Старосинявської громади». Ці високі відзнаки були урочисто вручені його родині, яка зберігає пам’ять про Героя.

У загиблого військового залишилися його батько Степан Андрійович Бойко та мати Марія Іванівна Бойко, які переживають невимовний смуток.

Ми низько схиляємо голови у скорботі разом з рідними та близькими Руслана. Його самовідданість є прикладом для всіх нас.

Низький уклін нашому Герою. Вічна пам’ять захиснику України! Пам’ятаємо! Герої вічно живуть у наших серцях!