Дякуємо тобі, солдате: історія Миколи Сікорського

Прості хлопці, наші захисники, є тією незламною силою, що боронить Україну. Завдяки їхній мужності та самовідданості ми маємо змогу жити, працювати та плекати мрії. Це справжні герої сьогодення.

У травні 2022 року Микола Йосипович Сікорський, мешканець селища Обертин, що на Прикарпатті, добровільно став на захист Батьківщини. Він брав участь у запеклих боях, служачи у лавах 68, 110 та 63 бригад Сухопутних військ Збройних Сил України. Микола Сікорський боровся за свободу на Авдіївському та Вугледарському напрямках, а також на Лиманщині. Його 63-тя окрема механізована бригада, відома як “Сталеві Леви”, здобула славу завдяки успішним операціям із захоплення ворожих солдатів у полон.

“На війні найважливіше – зберігати спокій і не піддаватися паніці”, — ділиться досвідом Микола. “Також надзвичайно важлива взаємна підтримка, товариська солідарність та готовність допомогти один одному. Не можна забувати про безпеку: моя каска та монети двічі врятували мені життя. У найгарячіших точках ми завжди надавали першу допомогу пораненим побратимам, ніколи не залишали їх у біді. Але найважче переживати втрату друзів, з якими пройшов пекло боїв”.

З червня 2025 року Микола Сікорський був звільнений від військової служби через поранення руки та ноги, отримані під час боїв біля Вугледара та у Торському. За виняткову мужність, професіоналізм та бойові заслуги воїна було відзначено медалями “За сумлінну службу”, “За поранення” та нагрудним знаком ІІІ ступеня “Хрест воїна-єгеря”. Хоча Микола вже не на передовій, його серце та думки залишаються з бойовими побратимами. Війна назавжди залишила глибокий слід у його душі, і забути про неї неможливо.

На перший погляд, такі люди, як Микола Сікорський, здаються звичайними. Однак для нас вони — справжні Герої, Титани, які не просто боронять українське небо, а виборюють найголовніше — волю та незалежність для своєї країни.