Максим Сергійович Шабінський народився в сім’ї кадрового військового за межами України. У віці п’яти років його родина переїхала до мальовничого міста Житомир. Тут він здобув повну середню освіту в ЗОШ №6, а згодом продовжив навчання у Житомирському кооперативному фаховому коледжі бізнесу і права за спеціальністю «Харчові технології». Його освітній шлях був продовжений у Полтавському університеті економіки і торгівлі. Після успішного завершення навчання, Максим проходив строкову військову службу, віддаючи борг Батьківщині у лавах ЗСУ. Повернувшись до цивільного життя, він знайшов своє покликання у сфері харчового приватного бізнесу, де проявив себе як відповідальний працівник.

Друзі та близькі згадують Максима Сергійовича як надзвичайно доброзичливу, турботливу людину з щирою душею та чуйним серцем. Він не лише був відданий своїй справі, а й активно займався спортом. Сучасне п’ятиборство було його пристрастю. Максим неодноразово демонстрував високі результати на регіональних та Всеукраїнських змаганнях, здобуваючи призові місця і прославляючи Житомир.

У своєму особистому житті Максим був щасливим чоловіком та люблячим батьком. Він одружився, і в його родині народилася донечка — його «сонечко» і «гордість». Він мріяв про щасливе майбутнє для своєї дитини, планував бачити її успішною та щасливою.

На жаль, усі його мрії та плани були зруйновані підступною агресією Російської Федерації проти України. З перших днів повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Максим Сергійович добровільно став на захист України. Він приєднався до одного з підрозділів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, де проявив себе як справжній Герой.

За видатні мужність та самовіддані дії при захисті України Максим був відзначений численними відомчими нагородами. Серед них – медаль «Ветеран війни-учасник бойових дій», відзнака командування «За хоробрість» та почесна відзнака «За поранення». Навіть після поранень, що вимагали короткого лікування, він завжди повертався до своїх побратимів-десантників зі словами підтримки: «Я не залишу своїх хлопців». Його здатність підтримувати бойовий дух, розвеселити та знайти вихід із найскладніших ситуацій робила його незамінним членом команди.

Особливо зворушливим моментом стало нагородження Максима Сергійовича 1 жовтня, у День Захисників і Захисниць України. Під час міських урочистостей у Житомирі він отримав іменний годинник від Житомирської міської ради за виявлений патріотизм та незламну мужність. Це була заслужена відзнака його героїзму.

Але 27 жовтня 2024 року, доля розпорядилася жорстоко. Смерть вирвала Героя із лав Захисників України – його серце зупинилося, залишивши глибоку рану у серцях близьких та побратимів. Його жертовність та відвага назавжди залишаться в пам’яті. Світла пам’ять та вічна слава Герою-Захиснику Максиму Сергійовичу Шабінському…