У світі немає слів, здатних достеменно передати глибину болю, який переживає Україна. Кожна втрата сина чи доньки – це невигойна рана в серці нації. Сьогодні Україна згадує одного зі своїх найкращих синів, мужнього і незламного воїна, якому мало б виповнитися ще один земний рік – Остащука Івана Романовича.

Іван був не лише відважним українським захисником, але й турботливим сином, люблячим чоловіком та найкращим батьком для своїх синочків, Сашка та Андрійка. Його життя, сповнене мрій і планів, було обірване надто рано, забране жорстокою війною, розв’язаною агресором. Він мав би йти далі, створювати, любити, спостерігати, як зростають його діти, але доля випила його чашу до дна.

Земне світло Івана, його щирість і відданість, ворог погасив на полі бою. Він мав би горіти яскраво, нести радість і тепло своїй родині, але сонце його життя вже не сяє. Скільки всього він не встиг! Не встиг зробити чи почути, побачити чи сказати, зрозуміти чи відчути. Це невимовний біль, який відгукується в серці кожного українця.

Осінь, що прийде, ніжно обійматиме його могилу вітрами і цілуватиме фотографії дощами, безмовно питаючи: “Чому так рано загинув?” Але відповідь зрозуміла кожному – він віддав життя за Україну, за її свободу та майбутнє. Його душа співатиме молодою пташкою, яка до нестями любила людей і, захищаючи їхні душі, назавжди загубила свою. Він шепотітиме юним вітром, що до нестями любив життя, не встигнувши навіть посивіти, назавжди залишився молодим у пам’яті.

Іван Романович Остащук був призваний на військову службу по мобілізації 28 вересня 2022 року. Як білий журавель, він відлетів у небо, загинувши 29 жовтня 2022 року, отримавши поранення, несумісні з життям, поблизу населеного пункту Берестове, що в Бахмутському районі Донецької області. Цей героїчний український воїн самовіддано став на захист нашої землі від російських окупаційних військ, демонструючи неперевершену мужність і відвагу.

Його ім’я навіки вписане в літопис української боротьби за незалежність. На віки вічні він став ангелом, що злетів у небо, і повік залишиться в наших серцях. Нехай Господь дарує йому мирне небо, як він дарував нам мирний і тихий шлях своїм подвигом. Це непоправна втрата для родини, друзів та всієї України. Його світла пам’ять житиме вічно.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Героя України. Вічний спочинок та світла пам’ять! Низький уклін рідним та близьким воїна, який віддав своє життя за нашу свободу. Низький уклін нашому воїну-захиснику, чий подвиг є прикладом незламності духу. Ми пам’ятаємо і шануємо кожного, хто став на захист Батьківщини. Нехай його пам’ять воїна надихає нас на боротьбу і перемогу.

Україна ніколи не забуде жертовності своїх синів. Подвиг Івана Остащука, як і тисяч інших захисників України, є фундаментом нашої майбутньої вільної та незалежної держави. Його пам’ять – це наша сила і нагадування про ціну свободи.