Загинув, захищаючи Україну: історія Героя Руслана Поляніна

З глибоким сумом повідомляємо про втрату нашого земляка, старшого сержанта Руслана Сергійовича Поляніна. 6 серпня 2025 року, під час захисту України від російських окупантів поблизу Мар’ївки на Дніпропетровщині, він отримав смертельне поранення від ворожого FPV-дрона. На жаль, попри титанічні зусилля медиків, 12 серпня 2025 року його серце перестало битися. Руслан Сергійович до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, мужньо захищаючи незалежність та територіальну цілісність нашої держави.

БІОГРАФІЯ ГЕРОЯ:

Руслан Сергійович Полянін народився 31 травня 1980 року в місті Подільськ (раніше Котовськ), Одеської області. Навчався у місцевій школі №6, яка сьогодні є шостим ліцеєм. Після здобуття освіти він отримав спеціальність слюсаря-зварювальника.

У мирному житті Руслан Сергійович працював за фахом у Виробничому підрозділі «Експлуатаційне вагонне депо Подільськ» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця». Колеги згадують його як висококваліфікованого спеціаліста, відповідального працівника та майстра своєї справи, справжнього професіонала з «золотими руками».

Руслан Сергійович був турботливим батьком, який самостійно виховував трьох дітей. Він був надійною опорою для своїх рідних та добрим другом. Будував плани на майбутнє, але, на жаль, їм не судилося здійснитися.

З 2017 року Руслан став на захист України, приєднавшись до лав Збройних Сил. Він брав активну участь у бойових діях в зоні проведення АТО/ООС. З перших днів повномасштабного вторгнення, разом із побратимами, він героїчно стримував наступ ворога на Херсонщині.

Його бойовий шлях — це приклад незламної мужності, стійкості та самопожертви. Руслан пройшов найгарячіші точки фронту, включаючи Донецьку область (Маріуполь, Щастя, Бахмут, Авдіївка, Покровськ), Луганську та Херсонську області. Незважаючи на отримані поранення, він завжди повертався на передову до своїх побратимів після відновлення. Його слова «Все буде добре!» надихали рідних і друзів, а його віра в Перемогу, яку він наближав протягом восьми років, була непохитною. Він не втрачав оптимізму та внутрішньої сили, підтримуючи всіх навколо.

За проявлену мужність, хоробрість та незламність у боротьбі з російськими окупантами, Руслан Сергійович був відзначений численними нагородами. Найвищою з них стала Відзнака “Золотий хрест” від Головнокомандувача Збройних Сил України. Серед інших вагомих відзнак: Медаль «НЕЗЛАМНИМ ГЕРОЯМ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ», Хрест «ЧЕСТЬ і СЛАВА», Медаль «ЗА НЕЗЛАМНІСТЬ ДУХУ» (ВГО «Країна»), Нагрудний знак «Сержантський корпус» 11 ОМПБ «Київська Русь» та Нагрудний знак «11 батальйону Київська Русь».

Рідні, друзі та бойові побратими згадують Руслана Сергійовича як надзвичайно добру, щиру та віддану людину, надійного друга і справжнього воїна. Турбота про своїх близьких, особливо про дітей, які були його життєвим сенсом, завжди залишалася на першому місці.

У Героя залишилися троє дітей, батьки, брат та сестра.

Подільська міська рада висловлює найщиріші співчуття близьким загиблого воїна та його бойовим побратимам. Ми сумуємо разом з вами і розділяємо біль від цієї невимовної втрати. Низько схиляємо голови в глибокій скорботі.

Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас! Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях!