14 березня, у День українського Добровольця, відбулося вшанування молитвою тих, хто першим став на захист України. У парафіяльно-гарнізонному храмі Різдва Христового ПЦУ відслужили молебень, вручили відзнаки «За честь і звитягу» захисникам, а також віддали шану загиблим в російсько-українській війні.

Для багатьох 24 лютого не стало великою несподіванкою, адже посилення російської агресії було очевидним. Так кажуть військові, які одними з перших добровільно стали на захист своєї країни.

«Я прокинувся від того, що дружина сказала про вибухи на аеродромі, і почалась війна. Одразу ж пролунав дзвінок від брата, і було лише одне питання: “Що, йдемо?” Звісно, йдемо! О 9 ранку ми вже були в центрі комплектування, готові стати до зброї. В ті дні, і наступні 3-4 дні, було дуже багато людей, і багато хто не потрапив у списки, оскільки штатки були переповнені. У перші дні повномасштабного вторгнення було багато свідомих патріотів, які не розглядали інших варіантів, окрім як йти і захищати свою країну», – згадує старший солдат запасу 78 батальйону 102 бригади ТРО Володимир Гупал.

Молодший лейтенант Тарас Урсул також розповідає, що потрапити до лав ЗСУ було непросто, адже охочих було дуже багато.

«Спочатку нас не брали у військкомат. Черги були по 200, по 300 чоловік. Навіть пам’ятаю, з військкомату виходили і кавою пригощали нас. Волонтери приїжджали. Спочатку я зі своїм стрийком стояв у черзі, його тоді взяли, а мене ні. На службу попав 24 вересня», – розповідає Тарас Урсул і додає, що не сумнівався у своєму рішенні, бо добре розумів, заради кого і чого він це робить: «Це за рідних, за всіх жінок і чоловіків, які постраждали від цього. Я не хочу, щоб мої рідні говорили мовою окупанта. Я знаю, за що я пішов і розумію, чому».

Найперше до оборони залучали тих, хто вже мав військовий досвід. Серед них і Володимир Рега. На запитання про реакцію рідних на те, що він знову йде воювати, військовий відповів просто: вони знали, що інакше бути не може.

«У 2014 році служив у 128 окремій гірсько-піхотній бригаді, 15 батальйон. Дебальцево пройшов. У 15 році був поранений. Після того звільнився. І вже в 22 році пішов знов, коли почалась повномасштабна війна», – розповідає доброволець, працівник Муніципальної інспекції «Добродій» Володимир Рега.

Міський голова Руслан Марцінків вручив добровольцям відзнаки «За честь і звитягу», щоб відзначити їхній подвиг, відвагу та самопожертву.

«Без добровольців ми б не зупинили ворога на початку війни, та й зараз багато добровольців служать в ЗСУ, Національній Гвардії та інших підрозділах. Сьогодні помолилися за здоровʼя живих і вшанували молитвою тих, хто вже, на жаль, не з нами. Від імені громади вручив нагороди, надаємо постійну допомогу дронами, іншим спорядженням, маємо різні програми підтримки. Велика вдячність від громади», – підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.