Війна – це не лише зіткнення військової техніки, танків та артилерії, масштаби стратегічних битв чи зміни на карті світу. Це, перш за все, глибока трагедія, що ламає людські долі, залишаючи по собі невиліковні шрами у серцях мільйонів. Вона перетворює мрії на руїни, а надії – на попіл. Кожна втрачена доля – це непоправна втрата для цілого світу, для історії та майбутнього.

8 травня, у День пам’яті та примирення, ми схиляємо голови перед усіма, хто, не шкодуючи власного життя, боровся проти нацизму та здобув перемогу. Цей день є нагадуванням про жахливі уроки історії та важливість збереження пам’яті про Другу світову війну. Це день глибокої скорботи за мільйонами жертв і вдячності тим, хто вистояв і поклав край найжорстокішій війні в історії людства.

Саме Друга світова війна залишила кривавий слід на українській землі. Вона забрала понад вісім мільйонів життів українців – кожного п’ятого мешканця тодішньої України. Це був жахливий геноцид, який охопив міста і села, перетворивши їх на руїни. Загалом, близько 30 тисяч українських селищ та міст були повністю або частково зруйновані, інфраструктура знищена, а землі перетворені на поля битв. Пам’ять про Другу світову війну є священною для нашого народу, адже Україна зазнала одних з найбільших втрат у цій глобальній катастрофі.

Сьогодні, коли ми згадуємо ті події, історія циклічно повторюється, але з іншим агресором. Сучасна росія зухвало привласнює собі славу перемоги над нацизмом, цинічно маніпулюючи цим історичним фактом. Вона використовує викривлену пам’ять про Другу світову війну для виправдання власної агресії, обманюючи своїх громадян та міжнародну спільноту. Ця маніпуляція є частиною гібридної війни, спрямованої на руйнування міжнародного порядку та заперечення суверенітету України.

Ми ж пам’ятаємо: справжня перемога над нацизмом – це результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів, об’єднаних єдиною метою – покласти край злу. Україна зробила величезний внесок у цю перемогу, адже українці були на фронтах, у підпіллі, працювали в тилу, демонструючи незламну волю до свободи. Важливо зберігати правдиву історію про Другу світову війну.

Ми впевнені: українці віддавали свої життя за світ без війни точно не для того, щоб 77 років потому війна знову прийшла на нашу землю і забрала життя наших співвітчизників. Нинішнє покоління українців змушене знову боротися за свою свободу, за право на існування, відстоюючи не лише власну незалежність, а й принципи демократії та міжнародного права. Це боротьба за мир, за безпеку та за те, щоб уроки історії були вивчені належним чином.

У цей день ми пам’ятаємо всіх загиблих, шануємо живих ветеранів, героїв сучасності та всіх, хто стоїть на захисті України. Ми продовжуємо боротьбу і впевнені в нашій перемозі. І найголовніше – ми цінуємо життя, бо воно є найвищою цінністю, за яку варто боротися.