Питання звільнення мобілізованого працівника є одним із найчутливіших у сфері трудового законодавства України, особливо в умовах воєнного стану. Законодавство чітко регулює права та обов’язки як роботодавців, так і самих мобілізованих громадян, спрямовуючи їх на максимальний захист трудових відносин. Важливо розуміти, що факт мобілізації не є підставою для припинення трудового договору.

Відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП), за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток. Це правило діє до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації. Це означає, що роботодавець не має права звільняти працівника з причини його призову до Збройних Сил України чи інших військових формувань. Метою цієї норми є забезпечення соціального та економічного захисту тих, хто виконує свій конституційний обов’язок із захисту Батьківщини.

Отже, у звичайних умовах, звільнення мобілізованого працівника за ініціативою роботодавця є неприпустимим. Проте існують винятки, які, хоча й рідкісні, все ж передбачені законом. Наприклад, трудовий договір може бути розірваний у разі повної ліквідації підприємства, установи або організації. Але навіть у такому випадку, має бути дотримана складна процедура попередження, виплати компенсацій та, за можливості, працевлаштування. Інші підстави для звільнення, такі як скорочення штату або реорганізація, як правило, не застосовуються до мобілізованих осіб, оскільки їхнє місце роботи та посада за ними зберігаються.

Що стосується обов’язків роботодавця, то, окрім збереження місця роботи та середнього заробітку, важливою умовою є належне оформлення відсутності працівника. Роботодавець повинен видати наказ про увільнення працівника від роботи на період військової служби із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку. До цього наказу додаються копії документів, що підтверджують призов працівника (наприклад, повістка, довідка з військкомату). Це дозволяє уникнути непорозумінь та забезпечити правову чистоту процесу.

Для самих мобілізованих працівників важливо пам’ятати про свої права. У разі будь-яких спроб незаконного звільнення мобілізованого працівника або тиску з боку роботодавця, необхідно звертатися до відповідних органів – Державної служби України з питань праці, суду або профспілкових організацій. Українське законодавство надає сильний захист для цієї категорії громадян, і судова практика, як правило, на їхньому боці у випадках незаконних дій.

Важливо також зазначити, що після демобілізації, працівник має право повернутися на своє робоче місце. Роботодавець зобов’язаний поновити його на попередній посаді. Будь-яке небажання чи відмова роботодавця поновити працівника на роботі після закінчення військової служби є прямим порушенням законодавства.

Таким чином, розуміння нюансів, пов’язаних зі звільненням мобілізованого працівника, є критично важливим для обох сторін трудових відносин. Дотримання законодавчих норм забезпечує соціальну справедливість та стабільність, а також захищає права тих, хто виконує свій військовий обов’язок перед державою. Законодавство України прагне максимально захистити трудові відносини під час особливого періоду, унеможливлюючи безпідставне припинення роботи для військовослужбовців.