Напевне, кожен для себе вкладає щось своє у поняття «успішна жінка» або «жінка-лідерка». Для когось ‒ це особиста кар’єра та економічна незалежність, для когось ‒ виховані діти та сімейний затишок. А чи є в тому «золота серединка»? Питання не однозначне і дискусійне.

   Відповідь на нього спробували знайти жінки, які 18 жовтня зібралися на зустріч з жінками-лідерками в рамках реалізації проєкту «Вдосконалення  інструментів громадської участі жінками та дівчатами Новоселівської, Мартинівської та Нехворощанської ТГ для посилення їх ролі в громадах». Влаштували цей захід громадська організація «Сила любові» (директорка Любов Шерстюк) за підтримки Громадської організації «Горизонт змін». Серед них були і десять представниць нашої громади. які працюють  в різних галузях. А проходив захід у мальовничій місцині ‒ на території садиби розваг «Точка збору», що в селі Терентіївка під Полтавою.

   Учасницям цікаво було почути від кожної зі спікерок про їхні особисті шляхи до успіху. Наприклад, Жанна Мирошниченнко ‒ нині підприємиця, директорка ТОВ «Ташань-Агро», співзасновниця ТОВ «Тростянецький млин». Як видно уже з цих посад, Жанна займається аграрним бізнесом, і сама виховує чотирьох дітей. І хоча взяла на себе здебільшого чоловічу справу, сільська дівчина про те не жалкує, бо, як каже сама про себе, є фермеркою в четвертому поколінні. І давно не уявляє себе без роботи у полі чи в теплиці. А вільний час віддає виготовленню тістечок, цукерок, тортиків та іншої солодкої смакоти, хоча сама до солодощів байдужа. «Але пригостити когось ‒ то моє щастя!» ‒ каже, посміхаючись і запрошуючи скуштувати красиві смаколики, привезені на гостинець учасницям зустрічі. Тим успіхам, яких досягла, Жанна завдячує власній працелюбності.

   Марина Мостова зуміла пройти тернистий шлях від менеджерки готельного бізнесу до підприємиці, співзасновниці кейтерингової сімейної компанії «Золота сота». Спочатку з чоловіком Віталієм займалися бджільництвом, яке поволі переросло в зелений туризм. Жінка на власному прикладі переконувала присутніх, що маленький бізнес можна почати з трьохсот гривень, головне тут ‒ мати перед собою чітку мету і бути наполегливою. «А наша мета ‒ не просто заробити більше грошей, а купити батькам автомобіль та звозити їх на відпочинок за кордон», ‒ розповідала Марина.

   Ганна Люлька ‒ міська жителька, якій теж довелося докласти чимало зусиль для того, щоб стати успішною. Нині вона ‒ фахівчиня з координації міжнародних проєктів та залучення інвестицій КО «Інститут розвитку міста» Полтавської міської ради, тренерка, доктор філософії. Сходинка за сходинкою підіймалася кар’єрними щаблями, хоча і зараз не спочиває на лаврах, а навпаки, живе напруженими буднями, «бо інакше я вже не вмію», ‒ зізналася присутнім. Ганна теж сама виховує дітей і сподівається, що вони виростуть такими ж самостійними, цілеспрямованими і наполегливими.

      Подібну позицію мають і начальниця відділу  освіти, культури та спорту Мартинівської територіальної громади, а в минулому ‒ педагогиня, директорка школи Тетяна Гречко, і голова правління ГО «Платформа сталого розвитку «Перспектива», директорка КУ «Агенція розвитку територіальних громад Полтавського району», практикуюча тренерка, експертка з фасилітації, фандрейзингу та розвитку соціальних, культурних і бізнес-проєктів, кандидатка економічних наук Юлія Попова.

   З цікавістю слухали присутні й розповідь заступниці голови нашої громади Ольги Хоменко, яку теж запросили на цей захід в ролі спікерки. На відміну від колежанок на цій зустрічі, Ольга Станіславівна не поділяє жінок на сільських та міських, хоча розуміє: можливості досягти якогось успіху в житті й кар’єрі у них різні. Але жінка перш за все повинна бути жінкою: матір’ю, дружиною, яка у вільний час думає не про кар’єру, а про творчість: зробити гарну вишивку чи скатертину, взятися за малювання чи в’язання, тобто за справу для душі. Проте сучасні реалії, на жаль, ставлять перед жіноцтвом свої виклики, особливо у час війни, коли в багатьох чоловіки стали захисниками Батьківщини, а на плечі жінок лягли всі домашні клопоти. Декотрим із них, як бачимо, доводиться навіть сідати за кермо трактора чи комбайна, аби прогодувати дітей, забезпечити їм достойне майбутнє. Часто до того спонукають зовнішні обставини, а не особисті бажання. І за цих умов жінка не повинна боятися чогось нового, має бути сильною духом і з внутрішньою мотивацією, з новою моделлю поведінки, в якій переважають такі позиції, як освіта, кар’єра, економічна незалежність, прагнення до самореалізації.

  Та разом з тим я поділяю сподівання Ольги Станіславівни, що колись настане той час, коли жінкам не доведеться перебирати на себе чоловічу роботу і нести тягар всіляких негараздів чи вирішувати купу різних проблем, а бути тими, ким «запрограмовані» від природи: берегинею сім’ї, яка створює комфортну атмосферу для всієї родини.

   Дозволю собі висловити суто чоловічу, і від того дещо суб’єктивну точку зору на почуте під час цієї зустрічі: чи може жінка почувати себе щасливою, якщо значну частину життя перебуває поза домівкою, обмежуючи своє спілкування з дітьми і чоловіком телефонними розмовами? На мій погляд ‒ ні! Я можу помилятися, але мені здається, що кожна нормальна жінка мріє бути єдиною та коханою, мріє бути у першу чергу люблячою дружиною, матір’ю чи бабусею, і тільки потім ‒ стати бізнес-леді чи успішною керівницею. Адже мама потрібна дітям постійно, вони щохвилини хочуть відчувати її турботу, чути її голос, бачити її посмішку. Інакше ‒ це не сім’я! І які б обставини не складалися в державі, у жінки є право на особисте щастя. Жаль, якщо воно полягає тільки у статусі успішної бізнес-леді!

   А говорячи про роль жінки в суспільстві, то варто врахувати, що саме від неї залежить фізичне і моральне здоров’я підростаючого покоління, а значить ‒ майбутнє нації. Жінка є матір’ю та берегинею сімейного вогнища, і в цьому є її головна значимість для суспільства.

   Цілком погоджуюся й з іншою тезою: кожна жінка має право вибору. І та, котра вибрала для себе кар’єру чи успіх у бізнесі, аж ніяк не заслуговує на осуд чи заздрісні погляди у спину. А потребує уваги й підтримки. Бо пам’ятаймо: в часи, коли багато чоловіків воюють, завдяки діяльності таких ініціативних, небайдужих, енергійних жінок наші громади мають можливості успішно розвиватися, а хитка економіка держави ще тримається «на плаву».

   Олександр ЗІНЧЕНКО,

   пресслужба громади

« повернутися