З глибоким сумом та болем бердичівська громада прощається зі своїм хоробрим захисником – Олексієм Валерійовичем Золотухіним. Його життя обірвалося 29 вересня 2025 року, залишивши по собі світлу пам’ять та безмежний смуток.

🕯 Золотухін Олексій Валерійович
03.06.1988 – 29.09.2025

Народившись у Горлівці на Донеччині, Олексій ще з юних літ здобував робітничі професії. Спочатку він навчався на шахтаря, а згодом опанував фах токаря у Горлівському вищому професійному училищі. У 2012 році доля привела його до Бердичева, де він знайшов нову домівку та роботу. Тут він трудився оператором верстатів з програмним керуванням на підприємстві «Брикетуючі технології», де зарекомендував себе як компетентний працівник. Друзі та колеги згадують його як щирого, привітного товариша та вірного друга.

З перших днів повномасштабного вторгнення, у січні 2025 року, Олексій Золотухін без вагань долучився до лав Сил Оборони України. Він став оператором безпілотних літальних апаратів у 1 аеромобільному батальйоні 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Невтомно та мужньо наш воїн ніс службу, захищаючи український народ. Він відважно боронив нашу державу від російської агресії, відстоюючи найвищу цінність – незалежність та суверенітет України.

Трагічна звістка прийшла з Бахмутського району Донецької області. Солдат Олексій Золотухін загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи територіальну цілісність Батьківщини. Його життя забрало поранення, отримане під час відсічі та стримування збройної агресії рф проти України. Його жертовність – це внесок у нашу спільну перемогу.

Бердичівська міська рада, її виконавчий комітет та вся громада висловлюють найщиріші та найглибші співчуття родині Олексія Золотухіна. Ми розділяємо ваше горе. Світла пам’ять про нашого Героя назавжди залишиться у серцях тих, хто знав, любив і поважав його. Його ім’я навічно вписане у літопис тих, хто не зрадив, не відступив і поклав найвищу жертву заради свободи України. Вічна пам’ять Захиснику!