З глибоким болем і шаною громада зустрічала свого Захисника, Василя Васильовича Миколайчука, який віддав життя за Україну. Його серце зупинилося у шпиталі, але пам’ять про його подвиг житиме вічно. Перше село на шляху до рідного дому, Щаслива, вітало свого Героя. Мешканці встелили шлях квітами, віддаючи належну шану воїну.

Липовецька громада «живим коридором» зустріла свого Захисника, Василя Васильовича Миколайчука. Він ціною власного здоров’я та життя боровся за свободу української нації. На подвір’ї сільської хати зібралися мешканці двох сіл – Очиткова, де народився Василь, і Богданівки, де він проживав. Побратими, друзі, однокласники та сусіди прийшли попрощатися з чудовою, світлою людиною.

Священник церкви Іоана Богослова, отець Вадим Новокрещонов, звершив чин похорону. На сільському цвинтарі траурний мітинг відкрив староста Віктор Романов. Міський голова Віктор Бичков звернувся до рідних, дружини та друзів захисника зі словами щирого співчуття. «Низький уклін і слова вдячності нашому Воїну за захист, за доблесну службу, за найвищу ціну, заплачену за нашу майбутню перемогу», – наголосив міський голова.

Василя Васильовича Миколайчука завжди пам’ятатимуть як чуйну людину, мужнього чоловіка, який понад усе любив свою малу батьківщину та Україну. Зворушливими спогадами про маленького Василька, який жив по сусідству, поділилася Зінаїда Кучеренко, староста села Очитків. Зі скорботою говорила про свого односельчанина діловод Ольга Камінська.

Заупокійну Літію за Героєм відслужив священик. Військовий, ставши на коліно, передав дружині Юлії державний прапор – символ держави, за яку боровся Василь Васильович Миколайчук. Воїна поховали з військовими почестями на місцевому кладовищі. Світла пам’ять про Василя Васильовича Миколайчука житиме у серцях тих, хто його знав, з ким він проходив службу і кого захищав. Вічна пам’ять! Героям слава!