“З семи чи восьми годин ранку у нас починається приготування їжі. І пів дня у мене воно займає. Стіл там, стіл тут — кому не вистачає, то одні поїли, потім інші прибігли й поїли”.

На Драбівщині три покоління переселенців з Донеччини успішно звикають до свого нового побуту. Ця велика родина, що налічує 15 осіб, знайшла прихисток у приміщенні колишнього дитячого садка, куди їх було тимчасово заселено після приїзду. Життя в нових умовах вимагає значних зусиль та адаптації, особливо коли мова йде про облаштування побуту для такої великої кількості людей.

Процес приготування їжі стає справжнім викликом, адже він починається рано вранці і займає значну частину дня. У них відсутня достатня кількість місць для сидіння, тому процес прийому їжі організовано позмінно: одні члени родини їдять, а інші чекають своєї черги, що підкреслює тісноту та особливості їхнього нинішнього проживання. Незважаючи на ці труднощі, переселенці з Донеччини демонструють стійкість та взаємодопомогу, намагаючись якнайкраще облаштувати своє життя на Черкащині.

Вони активно шукають шляхи до стабілізації та створення комфортних умов, попри всі виклики, пов’язані з переїздом та зміною звичного середовища. Ця історія є яскравим прикладом того, як люди знаходять сили для відновлення свого життя та адаптації до нових реалій, зберігаючи при цьому свою родинну єдність та прагнення до кращого майбутнього. Їхня історія демонструє важливість підтримки та розуміння для тих, хто втратив своє житло та змушений починати життя з нуля в новому регіоні.

Зважаючи на їхню ситуацію, важливо пам’ятати про потребу в допомозі та інтеграції таких родин у місцеву громаду. Їхній досвід є свідченням незламності людського духу. Їхню історію дивіться та читайте.