З глибоким сумом повідомляємо про смерть легендарної особистості, учасника Другої Світової Війни, Галушка Івана Яковича. Його героїчний життєвий шлях став прикладом мужності та патріотизму для багатьох поколінь українців. Ця втрата – велика скорбота для всіх, хто знав Івана Яковича та цінував його внесок у нашу історію.

Народився Іван Якович 7 жовтня 1923 року в селі Білоусівка. Його дитинство припало на важкі роки, позначені трагічними подіями 1932-1933 років. Після смерті матері, рятуючись від голоду, Іван разом з батьком переїхали в совхоз Комінтерн. Там батько працював на різних роботах, забезпечуючи родину в складних умовах.

У 1935 році Іван Якович пішов до сільської школи. За короткий час він закінчив 4 класи та почав працювати пастухом в совхозі, щоб допомагати родині. З початком Другої Світової Війни, в липні 1941 року, совхоз було евакуйовано в тил. Незважаючи на юний вік, Іван Якович прагнув потрапити на фронт, але його не взяли до армії через вікові обмеження. Проте, він не здавався, постійно допомагав солдатам і чекав на можливість захищати Батьківщину. Згодом, дочекавшись призову, Іван Якович потрапив до лав армії.

В лютому 1942 року, не закінчивши навчання, Іван Якович був направлений на фронт під Сталінград у складі 29-го запасного полку для поповнення розбитих військових частин. У жовтні 1942 року отримав поранення, після лікування в госпіталі повернувся на фронт і брав участь у визволенні Калуги та Сухиничі. В липні 1943 року Іван Якович знову зазнав важкого поранення. Після тривалого лікування та операції, його було зараховано до зенітно-артилерійського полку резерву головного командування фронту.

З боями пройшов через Литву, Польщу, Білорусь та Східну Пруссію, визволяючи ці землі від ворога. День Перемоги, 9 травня 1945 року, Іван Якович зустрів в місті Кенігсберг, беручи безпосередню участь у його штурмі. Демобілізований з армії 26 лютого 1948 року, він повернувся до мирного життя. Після служби в армії працював в правоохоронних органах, обіймаючи різні посади. Пішов на пенсію у званні полковника міліції.

У 1948 році Іван Якович зустрів свою майбутню дружину, Тетяну Аввакумовну, і того ж року вони одружилися. У їхній родині народилося троє дітей. Разом вони прожили 52 роки, створивши міцну сім’ю. Родинне дерево Івана Яковича та Тетяни Аввакумівни розквітало, даруючи їм щастя від спілкування з п’ятьма онуками та шістьма правнуками. Іван Якович був щасливим дідусем та прадідусем.

За свою службу та внесок у перемогу Іван Якович був нагороджений 22 державними нагородами, серед яких медалі «За відвагу» та «Перемогу над Німеччиною». Він був ветераном органів поліції та ветераном праці, людиною з великої літери, чий життєвий шлях заслуговує на особливу увагу.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Івана Яковича. Ми завжди будемо пам’ятати його подвиг. Світ, людина та її діяння залишаються цінними до тих пір, поки ми пам’ятаємо наших ветеранів та тих, хто ціною власного життя захищав Україну.