З глибоким сумом і невимовним болем українська громада Прачів отримала звістку про чергову непоправну втрату в боротьбі за свободу та незалежність України. 26 січня 2025 року, під час виконання бойового завдання, мужньо загинув житель Прачів — Юрій Іванович Єсипенко. Його самовідданий подвиг назавжди вписаний в історію як символ незламності духу та вірності Батьківщині. Юрій Єсипенко, вірний військовій присязі, до останнього подиху боронив рідну землю, ставши ще одним героєм, що віддав найцінніше за мирне небо над Україною.
Його життя обірвалося на передовій, де майже три роки він безстрашно виконував бойові завдання на найскладніших напрямках фронту. Цей загиблий воїн показав приклад справжньої мужності та самопожертви, захищаючи наші цінності та майбутнє.

Юрій Іванович Єсипенко народився 27 квітня 1987 року в селі Прачі. Він зростав у простій, але надзвичайно дружній сільській родині. Життя рано випробовувало його на міцність: Юрій рано втратив матір, і вихованням трьох дітей займався їхній батько. Попри всі труднощі, Юрій виріс щирим, добрим і чуйним хлопцем, який завжди був готовий прийти на допомогу. Він здобував освіту у Прачівській школі, а після її закінчення вступив до Борзнянського державного сільськогосподарського технікуму. З юних років Юрій демонстрував працьовитий характер і тверду життєву позицію, що стали його опорою у всьому, чим він займався.

Після проходження строкової служби в лавах Збройних Сил України, Юрій Іванович працював у ТОВ «Агрікор-Холдинг», а також виконував різні роботи в Києві, набуваючи досвіду та вдосконалюючи свої навички. У серпні 2021 року він прийняв доленосне рішення – підписав контракт на службу в Збройних Силах України, свідомо обравши шлях захисника. Повномасштабну війну, що розпочалася 24 лютого 2022 року, Юрій Єсипенко зустрів у Чернігові, де з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист рідної землі. Його unwavering відданість Україні була очевидною для всіх, хто знав цього героя України.

Усі, хто мав честь знати цього мужнього Воїна, запам’ятають його як доброго, щирого і чуйного чоловіка. Він завжди був готовий допомогти, мав багато вірних друзів і цінував прості, але справжні речі в житті. Одним із його тихих захоплень, що розкривало глибокий внутрішній світ Юрія, було малювання. Це хобі дозволяло йому виразити свою чутливу натуру та любов до краси. Юрій Єсипенко залишиться в пам’яті громади не лише як відважний Воїн, а й як Людина з великої літери – світла, щира, сильна духом. Його подвиг – це не просто боротьба зі зброєю в руках, а яскравий приклад того, як треба жити: з гідністю, любов’ю до рідних і незламною вірою в Батьківщину. Такі мужні захисники України гинуть не просто за території, славу чи нагороди, а за українську мову, пісню, за право бути собою, за свободу України. Вони віддають життя за те, щоб діти росли в мирі, щоб по всій Україні майорів синьо-жовтий стяг під мирним небом, символізуючи незалежність України.

Низький уклін та щирі співчуття рідним, побратимам і всім, хто знав і шанував Юрія Івановича Єсипенка. Його подвиг і відданість Україні назавжди залишаться у серцях вдячних поколінь. Ми схиляємо голови перед його жертовністю і вклоняємося за те, що він стояв за кожного з нас, за наше майбутнє, за перемогу у цій нелегкій війні в Україні. Вічна і світла пам’ять героя!

« повернутися