Цьогоріч Білорусь зіткнулася з гострою картопляною кризою, яка стала прямим наслідком жорсткого економічного контролю та політики, запровадженої адміністрацією Олександра Лукашенка. Ця картопляна криза в Білорусі виявила фундаментальні проблеми централізованої економіки, де державне втручання призводить до непередбачуваних та негативних наслідків для ключових галузей сільського господарства. Дефіцит основного продукту харчування свідчить про глибокі системні недоліки в управлінні аграрним сектором країни.

Обмеження, запроваджені ще у жовтні 2022 року, були спрямовані на приборкання інфляції та забезпечення доступності основних продуктів харчування для населення. Однак, на практиці, ці заходи призвели до зовсім протилежного ефекту. В умовах фіксованих цін та зростаючих витрат, вирощування картоплі втратило свою економічну привабливість для місцевих виробників. Білоруські фермери, зіткнувшись з нерентабельністю, почали скорочувати обсяги посівів, що стало однією з головних причин поточного дефіциту картоплі.

Опозиційні джерела стверджують, що через подібні регуляторні рішення виробництво картоплі суттєво скоротилося. Багато фермерських господарств, які ледве зводили кінці з кінцями, були змушені продавати свій врожай на російський ринок, де ціни були значно вищими. Це призвело до приниження режиму в Мінську, оскільки полиці білоруських магазинів, зобов’язаних продавати картоплю за низькими фіксованими цінами, виявилися напівпорожніми. Таким чином, уся сільськогосподарська політика Лукашенка дала зворотний ефект.

Ціни на картоплю в Білорусі зростали надто повільно, тоді як витрати на її виробництво, включно з паливом, добривами та робочою силою, стрімко збільшувалися. Через це білоруські фермери зменшили площі під посіви. У 2024 році Білорусь зібрала лише 3,1 мільйона тонн картоплі, що значно менше порівняно з понад 4 мільйонами тонн попереднього року. Це різке падіння врожаю є прямим наслідком втрати мотивації виробників.