Надзвичайна історія командира батальйону 41 окремої механізованої бригади, відомого за позивним «Бізон», є яскравим прикладом справжнього лідерства та відданості. До повномасштабного вторгнення цей чоловік був успішним тренером з важкої атлетики, майстром спорту, та викладачем фізичного виховання. Проте, з початком повномасштабної агресії, він без вагань прийняв рішення приєднатися до лав Збройних Сил України, продемонструвавши неймовірну відвагу та патріотизм. Його шлях у військо початково пролягав через тероборону Миколаївщини, а згодом він обійняв посаду начальника розвідки батальйону у 41 окремій механізованій бригаді.
«Справжній командир дбає про своїх підлеглих. Він завжди вислухає, підтримає, порадить, підкаже та допоможе. Він поруч з ними як у бою, так і під час затишшя», — ділиться своїми принципами «Бізон». Ця філософія є основою його лідерства та передається офіцерам під його командуванням. Завдяки такому підходу, у підрозділі панують повага, міцні стосунки між військовослужбовцями та гартується непереможний колектив, що є запорукою Перемоги.
Спортивне минуле «Бізона» зіграло ключову роль у його адаптації до вимог військової служби. Холоднокровність, витривалість, цілеспрямованість та вміння зібрати волю в кулак — усі ці навички, відточені на спортивному майданчику, виявилися безцінними на фронті. Крім того, його педагогічна освіта сприяла створенню належної бойової та психологічної атмосфери у підрозділі, що є критично важливим для морального духу та ефективності бійців. Командир ЗСУ «Бізон» впевнений, що саме синергія цих якостей дозволяє йому успішно керувати бійцями.
Бойовий досвід «Бізона» вражає. Під час запеклих боїв поблизу Синьківки, Орлянки та Куп’янська, молодий офіцер неодноразово демонстрував майстерність, виводячи та заводячи хлопців на позиції, незважаючи на шалені обстріли. Ці операції проходили без втрат, що заслужило йому безмежну повагу бійців, які бачили, як їхній командир ризикує життям поруч із ними. Одним із найбільш знакових випадків, який викарбувався у пам’яті «Бізона», став порятунок власного командира. «Тоді ми втрьох їхали з позицій, коли наш автомобіль уразив ворожий дрон. Я пам’ятаю гучний вибух і стовп полум’я, що миттєво охопив автівку. Влучило туди, де сидів наш командир. Він був важко поранений», — згадує «Бізон». Незважаючи на важкі поранення ніг та міцну статуру командира, «Бізон» разом з головним сержантом витягнули його з палаючого автомобіля та надали першу домедичну допомогу, врятувавши життя. Цей випадок яскраво ілюструє взаємодопомогу та самовідданість, які є основою військового братерства.
Після героїчних подій на Харківщині, «Бізон» був призначений командиром механізованого батальйону 41 окремої механізованої бригади. Під його командуванням підрозділ брав участь у надзвичайно складних боях за місто Часів Яр на Донеччині. «Ми гідно витримали численні штурми, палили ворожі танки та іншу техніку, незважаючи на величезну перевагу агресорів у силах», — розповідає він. Українські військові, багато з яких не мали попереднього військового досвіду, демонстрували дива мужності, знищуючи та беручи в полон навіть добре підготовлених «вагнерівців». Бійці, керовані «Бізоном», билися фактично в оточенні, на передових позиціях, але завдяки злагодженості дій та високій підготовці змогли вирватися з підступного вогняного мішка.
«Бізон» та його підрозділ були також одними з перших, хто зайшов на Курщину. У важких прикордонних боях та в глибині території держави-агресора вони дали гідну відсіч ворожим спецпризначенцям. Командир особисто та разом із командирами рот постійно перебував з бійцями на передовій, заводячи їх на бойові завдання. «Хоча нам було дуже важко, але ми билися з честю!» — підкреслює він.
За свої заслуги та безстрашність, командир ЗСУ «Бізон» був удостоєний високих нагород: Почесного нагрудного знака Головнокомандувача ЗСУ «Срібний Хрест», нагрудного знака «Хрест Сухопутних військ» та ордена «За мужність ІІІ ступеня». Ці нагороди він вважає заслугою свого бойового колективу та підтримки родини. «На мені — форма, відповідальність, рішення, які впливають на життя інших. Щодня я маю бути сильним, зібраним, тримати рівновагу холодним розумом навіть там, де землю хитає від вибухів», — розмірковує «Бізон». Він знаходить свою головну опору у думці про те, що на нього чекають вдома, про дружину та сина. Це розуміння того, що кожного його бійця також чекають рідні, спонукає його робити все можливе для їхнього безпечного повернення додому.
«Бізон» пишається кожним бійцем своєї 41 окремої механізованої бригади та вважає великою честю служити поруч із ними. Він також звертається до чоловіків, які розмірковують про приєднання до війська, закликаючи їх якомога швидше вступити до лав Збройних Сил України, зокрема до 41 окремої механізованої бригади. Служба в армії — це не просто обов’язок, це команда, справжнє братерство, здатність підставити плече у найважчі моменти та стати опорою, коли інші здаються. Це про честь, що виявляється не у словах, а у сміливих діях, що командир ЗСУ «Бізон» неодноразово доводив на власному досвіді.
Приєднуйтесь до команди «Бізона» та станьте частиною великої справи: 068 734 21 61; 098 701 08 98