Мало хто з авіапасажирів замислюється, що відбувається після натискання кнопки змиву в літаковому туалеті та куди діваються відходи. Деякі помилково вважають, що відходи скидаються безпосередньо в повітря і «згоряють» у міру досягнення земної поверхні. Розгляньмо, що відбувається насправді, якими були туалети в літаках раніше, та як зараз функціонують очисні системи на борту повітряних суден.

Історичні особливості очисних систем у літаках

Подружжя Г’юз з Лонг-Айленду відпочивало на ґанку свого будинку, коли над ними пролетів літак, що заходив на посадку в аеропорт імені Джона Кеннеді. Після цього на них пролився дощ із чорної рідини, схожої на нафту. Подружжя припустило, що це було авіаційне паливо. Однак поліцейські, що прибули на місце, повідомили неприємну новину — їх залило фекаліями. У подружжя виникло багато запитань: чому це сталося, чи хтось натиснув не ту кнопку, чи бак з відходами був переповнений. Випадок подружжя Х’юз не є унікальним; фекалії з літаків, хоч і нечасто, але падали на землю по всьому світу, іноді навіть завдаючи травм. Так було з часів перших авіаперельотів. До 1960-х років ніхто серйозно не займався вирішенням цієї проблеми. Навіть зараз, попри найсучасніші технології, подібні інциденти, на жаль, трапляються.

Застарілі туалети у літаках: минуле та його недоліки

Перші туалети на літаках були доволі примітивними порівняно з сучасними вакуумними системами. Вони складалися з відра та окремого пісуара, труба якого виходила безпосередньо за борт. У багатьох таких вбиральнях відходи скидалися просто на землю. Подібний санвузол на літаку Королівських ВПС Великої Британії 1936 року отримав прізвисько «свистячий нужник» через характерний звук, який він видавав під час зливання.

Довгий час санвузли в літаках використовували складні системи з електричними помпами для циркуляції антисептика, який розчиняв тверді відходи та маскував неприємні запахи. Ця синя рідина антисептика знайома кожному, хто користувався польовими туалетами. Однак авіаперевізникам така система не подобалася, оскільки перельоти з великою кількістю рідини на борту коштували дорожче. Крім того, труби нерідко протікали, і брудна вода просочувалася за обшивку літака. На великій висоті суміш із води та антисептика могла замерзнути, утворюючи так звану «блакитну кригу», яка при зниженні іноді падала на землю.

Сучасні вакуумні туалети: технологія та принцип роботи

У більшості сучасних літаків встановлені так звані вакуумні унітази. Патент на такий механізм змиву був зареєстрований інженером Джеймсом Кемпером у 1976 році. Компанія Boeing придбала цей патент у 1982 році та почала встановлювати його на свої лайнери.

Що ж відбувається в туалетній кімнаті після натискання кнопки змиву, яка супроводжується характерним гучним звуком? Цей звук свідчить про роботу спеціальної вакуумної системи, яка буквально всмоктує вміст завдяки різниці тиску.

Під час натискання кнопки змиву відкривається клапан, який відокремлює бак-накопичувач із низьким тиском від салону літака з нормальним тиском. Відразу після відкриття клапана відходи засмоктуються всередину системи та трубками відправляються до баку в задній частині авіалайнера. Внутрішня поверхня бака для відходів подібна до тефлонового покриття на сковорідках: до неї нічого не прилипає. Фекалії залишаються в баку доти, доки його спеціально не очистять за допомогою льоду та оцту. Вміст бака не скидається у повітря, а залишається всередині до приземлення повітряного судна. В аеропорту до вихідного отвору цього бака приєднується шланг, яким відходи відправляються до каналізації.

Фахівці радять з обережністю використовувати літакові туалети і не змивати в них предмети, які не призначені для змиву. Якщо туалет у літаку вийде з ладу через засмічення, то всім пасажирам доведеться терпіти до приземлення. В цивільній авіації відомі випадки позапланового приземлення через несправність туалету. Найчастішою причиною поламання унітазів на борту є підгузки, що застрягли у вакуумному трубопроводі.