«Куди їхати?» Це питання, яке все частіше лунає у прифронтових громадах України. Люди змушені залишати свої домівки під обстрілами, шукаючи не просто тимчасовий притулок, а нове місце для життя, безпечне та стабільне.

Сьогодні я перебуваю у місті Павлоград, де разом з урядовою та рятувальною командою працюємо над вирішенням нагальних питань евакуації. Місцевий центр допомоги працює на межі своїх можливостей. Лише протягом цього літа було евакуйовано понад 52 тисячі осіб з Донецької та Дніпропетровської областей. Серед них — тисячі дітей та сотні маломобільних груп населення, яким потрібна особлива увага та підтримка.

Для того, щоб розвантажити роботу центрального пункту, ми активно працюємо над відкриттям нових транзитних пунктів у Лозовій та Волоському. Наше завдання – до кінця поточного місяця підготувати щонайменше 30 тисяч місць для тимчасового проживання евакуйованих у 15 областях України та столиці. Особлива увага приділяється створенню належних умов для маломобільних груп населення.

Укрзалізниця відіграє ключову роль у цьому процесі, щоденно перевозячи тисячі евакуйованих пасажирів додатковими вагонами. Я особисто надала необхідні доручення всім залученим міністерствам та службам. Це стосується як розгортання нових центрів прийому, так і підготовки всієї необхідної інфраструктури до зимового періоду, адже холодні місяці можуть стати додатковим випробуванням для людей, які втратили свої домівки.

Наше головне завдання – гарантувати, що жодна людина не залишиться сам на сам із критичним питанням «куди їхати?». Кожен український громадянин повинен отримати належний захист, допомогу та підтримку в цей складний час. Ми прагнемо забезпечити гідні умови для всіх, хто був змушений покинути свої домівки через військові дії.

Я висловлюю щиру вдячність усім рятувальникам, волонтерам та громадам, які щодня докладають максимум зусиль, аби допомогти українцям у їхній дорозі до безпеки. Ваша праця є неоціненною.