Кілька тижнів не дожив до свого 30-річчя Олександр #КАПІНОС, Герой Небесної Сотні. «Коли я впаду, мою кров вип’є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце».

Сьогодні, 10 березня йому би виповнилось 41.

Сашко закінчив із золотою медаллю Дунаївську школу, потім із відзнакою – Український державний лісотехнічний університет у Львові.

Очолював громадську організацію «Патріот Волині».

У 2008—2009 роках, під час проживання у Вінниці, був керівником громадської організації патріотичного спрямування «Сколоти».

На початку 2012 року відстояв права громади і не дозволив побудувати в рідному Дунаєві завод, який би зруйнував екологію Кременецьких гір. Займався фермерством та відродженням рідного села.

Організатор багатьох вечорниць та культурно-мистецьких заходів для молоді, які відроджували традиції та культуру українців.

Ініціював створення пам’ятника Шевченку в рідному селі, був першим, хто виступив за зняття радянської символіки у ньому; створив спортивний клуб і власним коштом та силами облаштовував його, аби молодь в селі саморозвивалася.

У сусідньому селі Куликів Сашко співав у хорі й організував гурток зі співів. Грав на баяні, гітарі, бандурі, знав і збирав українські пісні, був закоханий в історію України.

Волонтер літніх таборів для дітей-сиріт зі всієї України, що проходили за ініціативою міжнародного благодійного фонду «Нове покоління».

У 2012 році брав участь у акції на захист української мови, що відбувалася у Києві біля Українського Дому. Був одним із тих, хто оголосив голодування на знак протесту проти прийняття мовного закону Ківалова-Колісніченка та протримався найдовше.

Тому для нас, укрдомівців, убивство Сашка – болюча втрата.

На жаль, закон вдалось скасувати лише у лютому 2018 року. Саме перемога Майдану зробила це реальністю. І Сашко віддав заради цього життя…

*****

На Майдан Сашко їздив ще з перших днів, входив до 35-ої Сотні «Волинська Січ». Не входив до жодної партії.

Мав псевдо «Кремінь». Був ройовим.

Додому приїжджав ненадовго за чистими речами та відпочити. Новий Рік, Різдво зустрічав з побратимами на Майдані. 13 лютого востаннє поїхав з дому.

18 лютого 2014 року близько 18:00 телефонував мамі. Розмова була уривками, але обіцяв, що все буде добре…

Згідно відомостей TALIO.ORG, між 21:30 та 22:00 годинами Олександр Капінос отримав вогнепальне поранення голови під час атаки силовиків біля барикади поблизу Будинку Профспілок.

*****

В соціальних мережах друзі й знайомі Сашка Капіноса відшукали його запис про сорочку, вишиту для нього бабусею Ксенею, з теплими словами подяки. У цій сорочці з жовтавим візерунком він – на своїй сторінці у Фейсбуці (сторінку видалено – ред.). У цій же сорочці пізно ввечері 18 лютого його, пораненого, принесли до медичного пункту Майдану, розказує волонтерка Лариса Шевчук. Дівчина зазначає: таке враження, ніби Сашко був готовий попрощатись з життям на барикадах – чистий одяг, а в кишені папірець з іменами тих, кого треба обдзвонити.

“Був дуже такий тихий, спокійний, без стогонів. Я звернула увагу на його вишиванку, жовта така, пошита. Його відвезли на томографію, а звідти дуже швидко вивезли в операційну, бо сказали, що в нього йде набряк мозку. Я кілька годин його чекала. Лікар мені пояснювала, що кулі вони не знайшли, а нібито таке враження, що його чимось важким просто вдарили. Але він сам казав, що це була куля.”

*****

Пораненого Героя відвезли до лікарні, де йому зробили операцію. Перед операцією Олександр був при свідомості. Сказав, що в нього стріляли. Навіть тоді переконував: «Все буде добре, ми переможемо!»

І боровся до останнього. Після надзвичайно важкої та тривалої операції прийшов до тями, але травма була надто складною. 19 лютого помер після 4-годинної операції в лікарні — зупинилось, не витримало серце.

«Коли я впаду, мою кров вип’є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце», — такий напис вибрав Сашко для пам’ятника Борцям за Волю і незалежність України, який разом з братом побудували в сусідньому селі Куликів.

Таке життя судилося Герою.

«Сашко загинув з вірою в те, що справи його будуть продовжені і Україна пишатиметься своїми синами», — переконана його дівчина Олена Котляр. Після перемоги Майдану вони збиралися одружитися…

*****

Віднайшлось одне з останніх відео, де Сашко співає пісню “До бою, січові стрільці, воскресне Україна!”…

Ріже по серцю слова, проспівані Сашком:

“Заплаче мати не одна – заплаче Україна,
Бо не одного козака сира земля накрила…”

Він хотів змін. І змінював.
Його життя повинне змінити нас.

facebook.com/typickremenets/videos/624676891317906/

п.с. Хто убив Сашка – не встановлено. Зараз на лаві підсудних знаходиться генерал, керівник управління київського СБУ Олександр Щеголєв. Він обвинувачується в організації та здійненні силового штурму Майдану, внаслідок якого загинуло 10 майданівців, в т.ч. Сашко Капінос, 22 майданівців отримали тяжкі тілесні, 64 – середнього ступеню тяжкості. Це офіційно згідно обвинувального акту.

У генерала 8 березня закінчився запобіжний захід. Майже чотири роки він пробув під вартою, потім на домашньому, і на особистому. Тепер повністю вільний.

Наступне судове засідання по Щеголєву відбудеться 11 березня о 15:30 в Шевченківському суді м. Києва, Дегтярівська, 31а.