Майже вся територія України залишається ензоотичною щодо лептоспірозу. За останні роки простежується тенденція до збільшення рівня захворюваності на лептоспіроз. Відповідно до статистичних даних МОЗ України, впродовж 2021 року 122 особи в країні мали це інфекційне захворювання, впродовж 2022 року – вже 141 особа, а у 2023 році на лептоспіроз захворіли понад 400 осіб. За перші вісім місяців 2024 року в Україні зареєстрували 230 випадків лептоспірозу, що на 63% більше порівняно з аналогічним періодом 2023 року. Особливо високі показники захворюваності були в серпні, коли кількість випадків склала 83. Регіонами з найбільшою кількістю хворих стали Чернігівська та Тернопільська області. Минулого року також зафіксовано і летальні випадки інфікування у Дніпропетровській, Львівській, Чернігівській, Харківській областях.

Мукачівське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області нагадує про небезпечність цього захворювання, отже:

Лептоспіроз –  гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яка спричиняється різними серотипами лептоспір та супроводжується гарячкою, симптомами загальної інтоксикації, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної, нервової системи, а також характерними симптомами – сильні болі в м’язах, особливо в литках, що посилюються під час пальпації (обмацування), та геморагічний синдром (паталогічна кровоточивість).

Для лептоспірозу характерна весняно-осіння сезонність. Мишоподібні гризуни (щури, миші) є основним джерелом інфекції у природі, від яких заражаються домашні (велика рогата худоба, свині, собаки) та дикі тварини. Тварини – лептоспірозоносії залишаються клінічно здоровими та виділяють збудника у навколишнє середовище, створюючи вогнища інфекції. Свійські тварини можуть виділяти збудника із сечею від декількох місяців до декількох років, а дикі гризуни виділяють лептоспіри все життя. У великої рогатої худоби та свиней досить часто єдиним проявом інфекції є аборти та зниження продуктивності. Домашні собаки, що живуть на присадибних ділянках чи навіть у будинках, в останні роки все частіше хворіють на лептоспіроз. Причиною їхнього захворювання також є контакт із зараженою водою, поїдання або укуси гризунів. Існування лептоспірозу забезпечується резервуарними тваринами і здатністю добре виживати у воді та у вологому ґрунті.

Тварини, що перехворіли, зазвичай тривалий час можуть залишатися лептоспіроносіями  (до 3-х і більше років) та бути джерелом інфекції для інших тварин. Тому їх треба обов’язково досліджувати на лептоспіроносійство і проводити заходи щодо його усунення. Зараження людини від собаки трапляється рідко, бо сеча у них кислої реакції, у якій лептоспіра довго не виживає у навколишньому середовищі, проте у зв’язку з тісним контактом людини і чотириногих друзів усе ж таки слід остерігатися  можливості зараження від цих тварин.

Уберегти свійських тварин та своїх домашніх улюбленців від лептоспірозу можна, вакцинуючи їх.

Хвора людина не становить небезпеки для оточуючих.  Разом із тим, є професійні групи з підвищеним ризиком зараження – люди, які працюють з тваринами або на природі, зокрема тваринники, меліоратори, працівники м’ясокомбінатів, робітники очисних споруд і каналізації, мисливці, рибалки, шахтарі. 

Які шляхи передачі лептоспірозу?

З сечею хворих і перехворівших тварин лептоспіри потрапляють у водоймища, де зберігають свою життєдіяльність довгий час. Щурі та мишовидні гризуни можуть заражати і харчові продукти. Лептоспіри стійкі до впливу низьких температур (добре зберігаються в замороженому стані), довго живуть у воді, проте дуже чутливі до висушування, сонячних променів, високої температури, кислот і препаратів хлору.

Механізм передачі збудника – аліментарний або контактний.

Людина інфікується при купанні у заражених водоймищах, або при вживанні сирої води з невідомих джерел, забруднених харчових продуктів, при догляді за хворими тваринами, риболовлі, при сільськогосподарських роботах, роботі в вугільних шахтах, при прямому контакті, укусі гризунами. Майже всі випадки захворювань виникають внаслідок недотримання правил особистої гігієни.

Інкубаційний період лептоспірозу, тобто період від зараження до появи перших симптомів  становить  у середньому від 2 до 20 днів (найчастіше 7-9 днів). Хвороба починається гостро, з’являється озноб, підвищується температура тіла (39-40° С). Хворі скаржаться на сильний головний біль, безсоння, відсутність апетиту, спрагу. Дуже характерною ознакою є сильні болів м’язах, особливо в литкових.

Як вберегти себе від лептоспірозу?

Щоб не захворіти на лептоспіроз необхідно:

• купатися в спеціально відведених місцях. Зараження лептоспірозом частіше відбувається в закритих стоячих водоймищах, особливо мілководних. Слід пам’ятати, що ризик зараження зростає під час купання при наявності на тілі подряпин, ран та ковтанні води;
• бажано відмовитись від прогулянок босоніж у заболочених місцях;
• дотримуватись правил особистої гігієни, мити руки перед вживанням їжі;
• при виконанні польових робіт, риболовлі, полюванні, догляді за хворою худобою необхідно обов’язково дотримуватися правил особистої гігієни та використовувати захисний одяг – вдягати гумові чоботи, рукавички;
• забороняється вживати в їжу м’ясо і молоко хворих на лептоспіроз тварин, воду з відкритих водоймищ. Вживайте термічно оброблену їжу та пийте лише кип’ячену воду;
• систематично проводити дератизаційні заходи, не допускати до джерел водопостачання  і продуктів харчування гризунів;
• проводити комплекс ветеринарно-санітарних робіт;
• важливим заходом специфічної профілактики лептоспірозу являється вакцинація.

Лептоспіроз – це небезпечна інфекційна хвороба, яка потребує уваги та своєчасного лікування. Основний шлях запобігання – уникати контактів з інфікованими тваринами та водою, а також дотримуватися правил гігієни.

Якщо ж зараженню запобігти не вдалось та з’явилися клінічні ознаки хвороби (слабкість, підвищення температури тіла, біль у литкових м’язах, жовтяниця шкіри, крововиливи в сітківку ока тощо), негайно звертайтесь за медичною допомогою.

« повернутися