Павло Хомик та Віктор Коханюк – імена, які тепер навічно вписані в історію героїчного спротиву. Вони загинули під час виконання надважливих бойових завдань на Миколаївщині, демонструючи незламну мужність та самовідданість. Їхня жертовність є прикладом для всіх майбутніх поколінь. Кожен з них був чиїмось сином, чоловіком, батьком, другом, і їхня втрата є непоправною для близьких та всієї України.

Атмосфера у Кафедральному соборі була сповнена глибокого суму та поваги. Молитви за упокій душ Павла та Віктора лунали з вуст священнослужителів, об’єднуючи всіх присутніх у спільному горі. Сльози змішувалися з гордістю за таких Героїв, які поклали найцінніше – власне життя – за мирне небо над головою українців. Ця панахида у Луцьку засвідчила єдність громади перед обличчям спільного ворога та непохитну віру у перемогу світла над темрявою.

Прощання з загиблими Героями – це не лише прощання з окремими людьми, а й визнання їхнього неоціненного внеску у захист суверенітету країни. Мешканці Луцька прийшли, щоб висловити свою глибоку вдячність за подвиг Павла Хомика та Віктора Коханюка, покласти квіти та вклонитися їхній пам’яті. Це є свідченням того, що пам’ять про цих захисників буде жити вічно, надихаючи на боротьбу та збереження того, за що вони віддали своє життя.

Україна пам’ятатиме кожного, хто став на захист її кордонів. Імена Павла Хомика та Віктора Коханюка, як і тисяч інших загиблих Героїв, назавжди залишаться у наших серцях. Це є нагадування про те, що війна триває, і кожен з нас має робити свій внесок у перемогу. Луцьк та вся Україна схиляють голови у скорботі, але й міцнішають у своїй рішучості боротися за справедливість та майбутнє. Їхній подвиг не буде забутий, і їхня пам’ять стане вічним символом незламності українського духу. Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті та у вільній Україні.