Максим Кожушко, поліцейський офіцер Бучанської громади, є справжнім прикладом мужності та відданості, дивом переживши окупацію. З перших днів повномасштабного вторгнення він, разом зі своїми колегами, не покинув пост, продовжуючи служити та допомагати мешканцям громади. Коли ворожі війська зайшли в місто, ці відважні правоохоронці зняли форму, сховали посвідчення та зброю, перетворившись на звичайних громадян, але не припинили свою місію – рятувати людські життя. Вони облаштували свій тимчасовий штаб у місцевій лікарні, звідки передавали важливу інформацію українським захисникам. Ця небезпечна робота тривала до 9 березня, коли їх викрили. На щастя, російські солдати не знайшли жодних доказів їхньої приналежності до поліції, що дозволило правоохоронцям успішно евакуюватися разом із колоною цивільних. «Я міг загинути просто через те, що опинився не в тому місці й не в той час», – зізнається Максим Кожушко, згадуючи ті страшні події. Як це – виконувати Присягу, не знаючи, що станеться наступної хвилини, ховати тіла ні в чому не винних убитих мирних жителів, і, незважаючи на пережитий жах, повернутися до рідної громади та продовжити служити народу України – все це детально розкрито у сюжеті Національної поліції. Його історія – це свідчення незламності духу та вірності обов’язку. Максим Кожушко, як поліцейський офіцер Бучанської громади, демонструє, що навіть у найтемніші часи герої серед нас продовжують боротися за мир та безпеку. Його подвиг надихає і показує приклад стійкості та самопожертви. Ця історія є яскравим нагадуванням про важливість роботи правоохоронців під час війни.