«Мамо, у мене все гаразд, я повернуся…». З такою непохитною вірою, з цими словами в серці наші герої вирушають на захист України. Ми чекаємо на них, всім серцем. І як боляче, коли замість довгоочікуваного дзвінка надходить сповіщення про втрату.

Знову чорна звістка для Петрівщини…

17 травня 2025 року, під час виконання надважливого бойового завдання на Донеччині, героїчно загинув наш земляк, мужній воїн, захисник України – Пасічник Станіслав Русланович. Ця трагічна втрата стала ударом для всієї громади.

Станіслав народився 4 січня 1998 року в селищі міського типу Петрове. Тут, на мальовничих берегах річки Інгулець, минули його дитячі та шкільні роки. Він навчався у Криворізькій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів – гімназії, яку успішно закінчив у 2013 році. З юних років Станіслав відзначався відповідальністю, чесністю, безмежною добротою серця та щирістю у стосунках з людьми. Його світла вдача надихала оточуючих.

Після школи Станіслав продовжив навчання в Автотранспортному коледжі Криворізького національного університету. Там він здобув фах за спеціальністю «Експлуатація засобів механізації та автоматизації перевантажувальних робіт», ставши кваліфікованим електромеханіком. Його професійний шлях розпочався у ТОВ «Агрофірма П’ятихатська», згодом він працював у ПРАТ «Кіровоградобленерго», ТОВ «Кривбасремонт» та ДП «Долинське лісове господарство». У своїй роботі Станіслав був сумлінним, відповідальним і небагатослівним, але завжди досягав поставленої мелі. У житті ж він був щирим, добрим, випромінював світло. Він завжди тримав своє слово з гідністю, з повагою ставився до кожної людини, мав спокійний характер і добре, чуйне серце.

6 грудня 2024 року Станіслав свідомо став до лав Збройних Сил України, щоб захищати рідну землю. Він виконував бойові завдання з честю та незламною відданістю. До останнього свого подиху Станіслав залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам і рідній Україні. Його життя обірвалося 17 травня 2025 року, залишивши глибокий слід у серцях близьких та побратимів. Йому було лише 27 років. Життя цього мужнього воїна трагічно обірвалося, але його подвиг, його самопожертва – житимуть вічно в наших серцях та пам’яті.

Не здійсняться вже його мрії, не прозвучить у тиші рідного дому: «Я вдома, мамо». Залишилися лише нестерпний біль, нездійснені плани, теплі спогади і щира молитва за його душу.

У полеглого Героя залишилися дружина, маленький син Дмитрик, любляча мама, вітчим, сестричка, бабуся та дідусь. Петрівська селищна рада та вся громада глибоко сумують і висловлюють найщиріші співчуття родині загиблого воїна. Ми розділяємо ваш біль, сумуємо разом із вами і схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого Героя.

Станіслав Пасічник – назавжди в строю. У наших серцях, у наших молитвах – назавжди.

Слава Герою! Слава Україні!