Мандрівні бібліотечні книжки: Історії повернення

Часом бібліотечні книжки вирушають у несподівані подорожі. Історія, що сталася в нашій громаді, яскраво це ілюструє. Дізнавшись, що певні видання не повертаються до бібліотеки вже майже рік, працівники з’ясовували обставини. Виявилося, що книжки взяв український військовий. Ця звістка викликала розуміння, адже доля захисників часто непередбачувана.

Минуло небагато часу, як директорка КЗ «Публічна бібліотека» отримала повідомлення в месенджері. До нього додавалися фотографії тих самих зниклих книжок. Незнайома жінка, звіривши штемпелі на виданнях, змогла визначити їхнє походження. Завдяки своїй активності в соцмережах, вона знайшла сторінку Чернеччинської публічної бібліотеки. Жінка розповіла, що була змушена залишити власну домівку та придбала хатину неподалік Запоріжжя. Під час прибирання старої оселі, в шафі були виявлені ці книжки. Нова власниця була готова відправити їх назад до бібліотеки. Так, завдяки добрій волі та уважності, наші цінні книжки повернулися додому.

Відома фраза «Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу, хто ти» набуває нового звучання в контексті сучасної України. Ці бібліотечні видання, які взяв із собою наш воїн, стають дзеркалом його особистості. Вони малюють образ сучасного українського Воїна – людини не лише мужньої, але й мислячої, освіченої, яка прагне нових знань. Це свідчить про глибокий зміст, яким наповнене його життя. Той факт, що він оберігав ці книжки, перевозив їх з собою і читав навіть в умовах бойових дій, свідчить про їхню цінність для нього. Вони були його супутниками.

Ця історія – розповідь про нас усіх: про Воїна, який знаходить час для читання між боями; про жінку, яка цінує книгу та її повернення; про людей, які живуть Україною, цінують її, планують майбутнє та наповнюють життя своєю незламною силою духу! Кожен з нас – це цеглинка у фундаменті майбутньої України. І читання, як і стійкість, є важливою складовою цього фундаменту.

На завершення хочемо поділитися рядками з анотації до книги Ірен Роздобудько, адже саме цей твір обрав для свого читання наш Воїн. Вони чудово передають дух часу: «Наче про нас і про людей, яких ми знаємо чи ось-ось познайомимося з ними. Це про те, як складно і просто, терпко й солодко бути собою, жити й любити, триматися правди і, коли треба, битися за неї»…