Марія «КВІТКА»: історія хірурга медичної роти

«Consumor aliis inserviendo» – «Світячи іншим, згораю сам». Цю цитату як гасло для медичної професії запропонував голландський лікар Ніколс Ван Тульп (1593-1674) своїм учням. Він порівнював професію лікаря зі свічкою, що горить: світло її – це мистецтво лікування, душа лікаря, а свічник, у якому вона кріпиться, – фундамент лікарських знань.

У дитинстві Марія мріяла стати актрисою, ветеринаром, лікарем або військовою, адже її батько був військовим, а мати – медиком. «Дуже пишалася, коли йшла з татом вулицею, тримаючи його за руку, а він був у військовій формі», – розповідає про себе хірургиня медичної роти 113 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Марія «КВІТКА».

Народившись і виростивши у Харкові, Марія здобувала освіту в Харківському медичному коледжі, а згодом – у Харківському медичному університеті. Працювала медичною операційною сестрою, була на контракті, оплачуючи навчання. Працювала в лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги, потім у приватних клініках, і в ХНІОНХі. Весь цей час вона навчалася, писала наукові статті з хірургії, відвідувала конференції та симпозіуми у Києві, де ділилася своїм досвідом. Була на стажуванні в Інституті Раку та Клініці Стіженка, відомій європейській клініці з діагностики та лікування онкології.

Повномасштабну війну Марія зустріла в Харкові, працюючи в Інституті загальної невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева. «Над головами літали літаки, бомбили, було страшно, але в першу чергу думаєш про хворих», – згадує вона. Згодом стала волонтером з надання медичної допомоги, допомагаючи пораненим військовим та цивільним у бомбосховищах і метро, робила перев’язки та зашивала рани.

«Я прийшла на війну, щоб допомагати хлопцям, щоб скоріше настала Перемога», – говорить Марія. Вона підкреслює, що найголовніший інструмент хірурга – це руки, але перш за все – голова: «Спочатку думаєш, потім робиш». Іноді доводиться грати в гру зі смертю, де частіше виграєш, але бувають моменти, коли програєш. Вона – загальний хірург, але на стабілізаційному пункті виконує функції хірурга, уролога, проктолога, терапевта, ЛОРа та травматолога. «Тут або ти виграєш і даєш шанс на життя, або ти помилишся і від тебе піде чуже життя», – пояснює вона важливість своєї роботи.

У 113-й бригаді Марія з 1 лютого 2024 року. «Тут, на «стабіку», ми творимо «великі дива»! Ми робимо всі операції. Працюємо як одна команда, розуміємо один одного з погляду, жестів. Це наша друга родина, і ти вже не можеш без неї», – ділиться вона. Її турбує неправильне використання турнікетів: «Дуже мало хто використовує його правильно. Якщо він не потрібен, його треба замінити на бандаж, щоб врятувати кінцівку, або ставлять максимально високо, навіть якщо ранка маленька на стопі».

Марія готова служити до кінця: «Руки є, а це найголовніше для хірурга. Поки руки є, хірург може працювати». Вона знаходить сили працювати, навіть коли дуже втомлена: «Трохи піду, заспокоюсь, посиджу на вулиці, подумаю про свою другу родину, як вони без мене, і який приклад я їм показую, і йду працювати». Її антистрес – це тварини. Вона полюбила собаку на прізвисько «ЛИСИЦЯ», яка тепер живе з ними і їздить на «роботу». Вони також годують, купають і лікують котів та собак.

Після Перемоги Марія планує забрати «ЛИСИЦЮ» до себе, можливо, знадобиться допомога кінолога. Вона хоче закінчити Київський військовий університет і працювати військовим хірургом. Мріє про великий приватний будинок, де буде багато тварин, «готель» для них, і вона продовжить кар’єру військового хірурга. Однак, для якнайшвидшої Перемоги стабілізаційним пунктам критично не вистачає лікарів для заміни, щоб медики могли відпочити. «Тож чекаємо на своїх колег з цивільного життя, яких всьому навчимо, якщо буде бажання», – закликає вона.

Служи зі своїми! Захищай своє!
Телефон Рекрутингового центру 113 окремої бригади територіальної оборони: +380971237856