З початку війни, у 2014 році, Дмитро вступив добровольцем у 95-у окрему бригаду. Там розпочався його бойовий шлях. Виконував бойові завдання в Донецькій області. Після тривалого часу перебування на передовій повернувся додому на лікування.

Після повномасштабного вторгнення став до лав Національної гвардії України з однією метою – стерти ворожу орду з святої української землі. На жаль, загинув 5 квітня 2023 року в бою з російськими окупантами поблизу села Шипилівка Сєвєродонецького району Луганської області.

Він був воїном, але не тільки. Молодий тато, люблячий чоловік, сповнений сподівань та планів, він так і не побачив народження свого синочка Дениса. Йому було тільки 32… Всі пам’ятають Дмитра, як вірного друга та побратима, патріота, чоловіка з з щирим серцем та душею.

Пам’ятаймо, якою ціною воїни виборюють волю нашої України. Пам’ятаймо та шануймо всіх наших Героїв.

Назавжди в строю, назавжди в пам’яті!