Рік тому, на 87-му році життя, відійшла у вічність моя дорога сестра Людмила Петрівна Макаренко-Марчук. Це непоправна втрата для нашої родини та для всієї України, адже вона прожила надзвичайно насичене та творче життя, залишивши значний слід у розвитку української культури. Сорок п’ять років свого життя Людмила Петрівна присвятила культурі, працюючи з душею та відданістю. Протягом двадцяти років вона очолювала Бишівський Будинок культури, і під її мудрим керівництвом заклад стабільно займав перші-другі місця у Макарівському районі. Її діяльність була відзначена численними нагородами, дипломами, почесними грамотами, медалями та навіть орденом Святої Великомучениці Варвари, що свідчить про її вагомий внесок та визнання. Навіть вийшовши на заслужений відпочинок, Людмила Петрівна не полишала творчості. Вона активно писала прозу, поезію, спогади, займалася вишиванням та створювала мальовничі картини. Її письменницький талант знайшов втілення у п’яти виданих поетичних та прозаїчних збірках, які стали цінним надбанням української літератури. Сьогодні ми збираємося, щоб пом’янути її світлу пам’ять. Всі, хто пам’ятає і шанує Людмилу Петрівну, просимо згадати її добрим словом, молитвою та щирими спогадами. Нехай її душа знайде вічний спокій у Царстві Небесному. Вічна і світла пам’ять тобі, наша люба сестро Людмило! Пом’яни її, Господи, у Царстві Твоїм! Нехай царствує її пам’ять у наших серцях!