У Хрестопоклінну неділю вулицями Золочева відбулася традиційна екуменічна Хресна дорога. Ця значуща духовна подія об’єднала мешканців міста у спільній молитві за Україну, за перемогу над ворогом, за наших воїнів, полонених, а також за тих, хто з надією чекає на повернення рідних з війни. Це щорічна подія, яка демонструє єдність громади Золочева у важкий для країни час.
У Хресній дорозі взяли участь представники різних спільнот Золочева: освітяни, медики, молодь, родини загиблих Героїв, військовослужбовці, волонтери, поліцейські та священнослужителі. Кожен учасник ніс Хрест з глибокою вірою, молячись та розмірковуючи над стражданнями Ісуса Христа, які перегукуються з викликами, що постали перед українським народом. Важливо відзначити, що ця хода є символом духовної єдності та підтримки.
Священнослужителі різних конфесій вели молитву, закликаючи до покаяння, єднання та взаємної підтримки. У кожній стації Хресної дороги лунали слова, які нагадували про біль, що відчуває Україна, про її боротьбу за волю та мир. Ці слова мають велике значення для всіх, хто бере участь у ході, адже вони нагадують про важливість єдності та віри.
Цю важливу традицію понад чверть століття тому започаткував тогочасний міський голова Ярослав Максимович. З того часу вона стала символом духовної єдності золочів’ян, які щороку збираються на спільну молитву, що дає сил і надії. Ця традиція є надзвичайно важливою для збереження пам’яті та підтримки один одного.
На завершення Хресної дороги до громади звернувся міський голова Золочева Ігор Гриньків:
«Сьогодні ми разом пройшли традиційну екуменічну Хресну дорогу – молитовний шлях єдності, скорботи та надії. Дякую всім, хто долучився: нашим священникам, вірянам, кожному, хто в серці ніс молитву за Україну. Як колись Христос ішов на Голгофу, так і наша держава нині проходить свій хресний шлях – шлях випробувань, втрат, але й незламної віри. Ми знаємо, що після темряви завжди приходить світло, після болю – воскресіння.
Сьогодні плачуть страждальні матері, молячись за синів, які боронять нас від ворога. Наші воїни – це справжні герої, які несуть на своїх плечах тягар війни, захищаючи нашу землю, нашу свободу, наше майбутнє. Ми схиляємо голови перед їхньою жертовністю й молимося за перемогу та мир.
Нехай Господь благословить кожного з вас, зміцнить у вірі й дасть сили йти вперед – разом, єдиною громадою, єдиною нацією».
Спільна молитва золочів’ян цього дня стала не лише символом духовної єдності, а й надійною опорою для тих, хто бореться за мир, свободу та незалежність України. Це нагадування про важливість підтримки та віри у важкі часи.
