Україна вже понад 11 років переживає трагічні часи війни, а понад 3 з них – повномасштабне вторгнення. Ця війна безжально забирає життя найвідважніших Синів і Доньок нашої громади, справжніх Патріотів України. На жаль, 117 мешканців та уродженців Монастирищенської громади загинули в боротьбі за нашу свободу. Це лише ті, про кого нам відомо, кого ми мали честь провести в останню путь або вшанувати пам’ять. Наші хоробрі захисники віддають найцінніше – життя за Вкраїну, за кожного з нас. Їхні обличчя та імена навіки закарбовані в серцях вдячного народу.

Сьогодні небесне військо поповнив наш незламний земляк Руслан Романович Сисюк. Він навічно знайшов спокій, віддавши своє життя у 25 років за Неньку-Україну. Руслан залишив свого маленького сина без батька, а молоду дружину – вдовою, аби українське небо залишалося мирним.

Наш Герой народився 6 липня 1999 року в селі Копіювата, де минули його дитячі та шкільні роки. Навчався у Копіюватській середній школі. Руслан завжди був щирим, добрим та відповідальним хлопцем, готовим прийти на допомогу будь-якої миті. З юних літ він формував у собі міцний характер, власні погляди та принципи. Найбільше він не терпів брехні, зневаги та підлості, завжди прагнув справедливості.

Після школи здобував фах зварювальника у Монастирищенському професійному ліцеї. У 2018 році вступив на військову службу до 25-ї окремої бригади охорони громадського порядку Національної Гвардії України імені князя Аскольда. Після завершення строкової служби підписав контракт і залишився служити в столиці.

Згодом доля звела його з прекрасною дівчиною Галиною, яка стала його коханням та світом. Під час повномасштабної війни вони одружилися, а невдовзі народився їхній син Матвій – його маленька копія та найбільша радість.

Наш Герой понад усе прагнув захистити свою родину. Будучи нацгвардійцем, з перших днів повномасштабного вторгнення обороняв Київ, Ірпінь, Бучу. До 2024 року Руслан Сисюк з честю ніс службу на Київщині, сумлінно виконуючи бойові завдання. Після навчання в одному з навчальних центрів Київщини, він був прикомандирований до 15 бригади НГУ «КАРА-ДАГ» і 26 жовтня 2024 року вирушив на схід.

Через два дні, 28 жовтня, зв’язок із Русланом зник. Нашого Героя було визнано безвісти зниклим. Протягом 11 місяців рідні шукали, молилися і вірили у щасливе повернення. На жаль, нещодавня ДНК-експертиза підтвердила, що наш хоробрий захисник загинув того важкого осіннього дня, виконуючи бойове завдання поблизу міста Селидове Покровського району Донецької області.

Сьогодні, 23 жовтня, воїну віддали останні військові почесті. Героя Руслана Сисюка поховали у Києві, місті, де живе його син і де він був щасливим. Його останньою домівкою стало Берковецьке кладовище, де спочивають його побратими.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам загиблого Захисника України. Нехай Господь дасть вам сил пережити це невимовне горе.

Низький уклін та безмежна вдячність Герою Руслану Сисюку!

Ти назавжди в наших серцях та пам’яті!

Герої не вмирають!

« повернутися