Війна в Україні завдає колосальної шкоди довкіллю. Голова ГО “Українська природоохоронна група” Олексій Василюк в інтерв’ю розповів про вплив війни на природу, знищення лісів, степів та способи порятунку заповідних зон. Найбільша загроза – це наслідки вибухів боєприпасів, що призводять до утворення мертвих зон. Ці наслідки відчуваються в усіх регіонах України, де відбуваються обстріли.

Олексій Василюк – український природоохоронець, який з 2014 року відслідковує вплив російської агресії на довкілля, спеціалізується на заповідних територіях та збереженні біорізноманіття.

Він розповів про загрози артилерійських обстрілів, можливість відновлення Серебрянського лісу, острова Джарилгач та національного парку “Нижньодніпровський”. Також він зазначив, що жодні репарації не зможуть повернути до нормального стану мертві зони, в які перетворюються українські заповідники. Експерт запропонував збільшити кількість природоохоронних територій за рахунок тимчасово окупованих РФ.

Війна завдає шкоди містам та інфраструктурі, але природа залишається за дужками. Статистичні дані про збитки довкіллю часто применшені, оскільки дослідження на уражених територіях неможливі. Наприклад, враховуються лише повністю згорілі ліси, а частково постраждалі залишаються поза увагою.

Найбільшу шкоду довкіллю завдають вибухи боєприпасів, що впливають на птахів, ссавців, дрібних тварин та комах. Хімічні речовини в боєприпасах роблять середовище непридатним для проживання.

Метою агресора є перетворення України на непридатне для життя середовище. Навіть якщо метою було захоплення сходу України, окупанти зрівнюють ці місця із землею, завдаючи шкоди природозаповідним фондам.

Зона відчуження Чорнобильської АЕС, острів Джарилгач та Кремінські ліси постраждали найбільше. Міста та селища, де тривають бої, часто знаходяться в межах національних парків.

Тварини мігрують, але більшість фауни гине. Середовище існування втрачається, і багато видів не можуть врятуватися.

Інформація про збільшення чисельності диких тварин не завжди відповідає дійсності. Тварини можуть тікати з небезпечних зон, але це не означає збільшення популяції. На деяких територіях, де заборонено полювання, кількість певних видів може зростати.

Після підриву Каховської ГЕС постраждали природоохоронні зони, зокрема, “Кам’янська січ” та нацпарк “Нижньодніпровський”. Зона осушення водосховища виграла з точки зору природи, але затоплення завдало величезної шкоди.

Рослинність у зоні затоплення забруднена мулом з металами, що занесло навіть до Туреччини. Національний парк токсично заражений.

Війна впливає на клімат через пожежі та пошкодження грунтів, що призводить до викидів парникових газів. Недоторканий степ накопичує вуглець, а вибухи розкидають грунт і сприяють ерозії.

Ліс на місці Каховського водосховища є чи не єдиною територією, де з’являються українські дерева. Інші території заростають чужорідними видами, що є проблемою. Ці агресивні види масово засіваються, а місцевим видам важко пробитися.

Неконтрольоване поширення інвазійних рослин ускладнює розмінування територій, яке може тривати сотні років. Міни будуть глибоко під коренями дерев, що робить процес надзвичайно складним.

Україна стала першовідкривачем-дослідником екологічних наслідків повномасштабної війни, і цей досвід буде цінним для інших країн. Компенсація за екоцид не вирішить проблему, оскільки довкілля неможливо відновити за гроші.

Пріоритетом є захист тих територій, які досі природні, надавши їм статус природоохоронних. Заповідними варто оголосити непошкоджені території під окупацією.

В Україні лише 7% заповідних територій, що значно менше, ніж у країнах ЄС. Створення нових заповідників має великий потенціал.

Тетяна Урбанська