---

      Сімейним кодексом України встановлено шлюбний вік, тобто вік, з якого особа має право укладати шлюб, для чоловіків та жінок – вісімнадцять років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу. Законодавче визначення мінімального віку, з якого особа може вільно укласти шлюб, пояснюється тим, що для вступу у шлюб особа повинна досягти певного ступеню фізичної та психічної зрілості. Досягнення такої зрілості є необхідним як для вільного (усвідомленого) укладання шлюбу та забезпечення народження здорового потомства.

    Закон не встановлює максимального шлюбного віку, тому людина і у 80, і у 100 років має право на шлюб. Не існує також жодних обмежень щодо різниці у віці між майбутнім подружжям.

    Так, право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку 18 років. Проте, в окремих випадках, за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

   До внесення змін до ст. 22 СК України у 2012 році шлюбний вік для жінки був сімнадцять, а для чоловіка – вісімнадцять років. Також до внесення змін до ст. 23 СК України у 2012 році особа, яка досягла чотирнадцяти років, при потребі подавала заяву до суду про надання їй права на шлюб.

     Загальна декларація прав людини у частині першій статті 16 проголосила право чоловіка і жінки, які досягли повноліття, одружуватися і засновувати сім’ю. Відповідно до статті 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, за чоловіками та жінками, які досягли шлюбного віку, визнається право на одруження і право засновувати сім’ю. Право на шлюб чоловіка і жінки, які досягли шлюбного віку, закріплено у статті 12 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

    Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. Однак це право може бути реалізоване лише при волевиявленні двох осіб – жінки та чоловіка. У статті 23 Сімейного кодексу змінено формулювання підстави для надання права на шлюб. Нею може бути не лише виняткова обставина, адже перше кохання у 16 років назвати винятковою обставиною важко. У всіх випадках, коли це відповідатиме (саме відповідатиме, а не  суперечитиме) інтересам особи, суд надасть їй право на шлюб.

     Надання права на шлюб віднесено до компетенції суду. У цій ситуації суд здійснює контрольну функцію: його обов’язком є з’ясування наявності підстав для задоволення заяви, а у даному конкретному випадку – встановити наскільки укладення шлюбу відповідатиме інтересам неповнолітньої особи, яка бажає укласти шлюб.

     Заява про надання права на шлюб розглядається судом за правилами окремого провадження, оскільки особливих вимог щодо заяви про надання права на шлюб та її розгляду ЦПК України не передбачено, тому таку заяву слід оформляти із врахуванням загальних правил, передбачених для заяв окремого провадження.

     За подання до суду заяви в порядку окремого провадження, тобто і про надання права на шлюб, заявником сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Станом на 2016 рік розмір судового збору становить 275 грн. 60 коп. (1378 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року) Х 0,2). При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв’язку з укладенням мирової угоди.

    Особливістю даної категорії справи є неможливість застосування представництва, оскільки вступ у шлюб є дією, яку особа повинна здійснювати безпосередньо, а тому й заява про надання права на шлюб не може подаватися представником такої особи (навіть законним представником, тобто батьками чи особами, які їх замінюють). При цьому батьки заявника (неповнолітньої особи, яка бажає укласти шлюб), а також саму особу, з якою планується укладення шлюбу повинні бути вказані у заяві про надання права на шлюб як заінтересовані особи. Для вирішення питання щодо зниження шлюбного віку не вимагається отримання згоди батьками неповнолітніх. Їх згода або, навпаки, заперечення проти реєстрації шлюбу їх неповнолітнім сином або донькою вирішального значення для вирішення питання по суті не має. Проте їх позиція по даному питанню повинна бути з’ясована у процесі прийняття рішення про зниження шлюбного віку. Але сама по собі їх згода або заперечення юридичної сили не має. Слід зауважити, що органи ДРАЦС не варто вказувати заінтересованими особами у заявах даної категорії, оскільки наданням права на шлюб неповнолітній особі, будь-якої заінтересованості у наданні тій чи іншій неповнолітній особі права на укладення шлюбу не мають, не впливає на їх права та обов’язки.

   Оскільки в більшості випадків звернення до суду із заявами про надання права на шлюб зумовлене вагітністю нареченої, вже сплановане весілля та визначена його дата, тому не слід зволікати із звернення до суду із заявою про надання права на шлюб, так як такі справи розглядаються в судовому засіданні із викликом усіх учасників (заявника та заінтересованих осіб, а в разі потреби – і інших осіб), що потребує додаткового часу (судові виклики здійснюються рекомендованими поштовими відправленнями, доставка яких займає певний проміжок часу), а тому доцільно у заявах вказувати інші засоби зв’язку (мобільні телефони) для можливості швидкого та оперативного виклику учасників в судове засідання. Крім того, слід також враховувати, що рішення суду про надання права на шлюб може бути оскаржене в апеляційному порядку, а тому набирає законної сили після спливу десятиденного строку з моменту його проголошення або вручення його копії учасникам судового розгляду, в разі ненадходження апеляційної скарги.

   В межах розгляду заяв про надання права на шлюб суду належить перевірити не лише стан фізичного та психічного здоров’я заявника, а й впевнитися у тому, що шлюб заявника саме з цією конкретною особою відповідатиме її як дитини найвищим інтересам. Адже рішенням суду неповнолітній особі надається право на укладення шлюбу не загалом, а саме з конкретною особою, яка чітко зазначається у рішенні суду.

    Але це означає, що, одержавши право на шлюб з певною особою, заявник не може зареєструвати шлюбу з іншою. Якщо той, кому надано було право на шлюб з певною особою, забажає зареєструвати шлюб з іншою, йому належить буде знову звернутися з заявою до суду.

   Якщо обидві особи, які мають намір укласти шлюб від 16 до 18 років, тобто обоє є неповнолітніми, то в такому випадку кожному із них необхідно подати до суду дві окремі заяви про надання права на шлюб.

   Для того, щоби зробити висновок про те, що ранній шлюб відповідатиме інтересам дитини, суду належить подати відповідні докази. З проведеного узагальнення судової практики розгляду Ківерцівським районним судом справ про надання права на шлюб вбачається, що переважна більшість заяв даної категорії пов’язана з вагітністю, менша кількість народженням дитини.

   Особа, якій надано право на шлюб, може відмовитися від реєстрації шлюбу. Ця обставина, а також сплив певного часу не є підставою для припинення цього права.

 

 

 

---

« повернутися