Наша громада сьогодні прощалася з 42-річним Сергієм Панасюком, справжнім Героєм України. Його образ, закарбований на світлині, — усміхнений, відкритий, щирий — назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав. Сергій залишив по собі безцінні спогади, і важко повірити, що цієї надзвичайної людини більше немає серед нас. Його ім’я навічно вписане в історію боротьби за нашу свободу.

Сергій Панасюк народився 15 січня 1983 року в місті Ковель. Тут він здобував перші знання у школі №6, але згодом доля привела його до Шацька, де він продовжив навчання. Після дев’ятого класу Сергій повернувся до рідного Ковеля і вступив до ПТУ №5. Тут, надихнувшись прикладом батька, Івана Сидоровича, він обрав фах різьбяра по дереву. Хоча життя згодом привело його до ремонту автомобілів та роботи на будівництві, його майстерність і працьовитість завжди були помітними.

У Ковелі Сергій зустрів свою любов — Марію. У 2010 році їхня родина поповнилася сином Максимом. Сергій був відданим чоловіком і люблячим батьком, для якого родинне тепло було найвищою цінністю. Разом вони проводили незабутні миті на природі, біля мальовничих озер, а особливо любили легендарний Світязь, що зберігав найщиріші спогади його дитинства.

Останні тринадцять років Сергій присвятив роботі водієм-далекобійником. Його захопленням були подорожі Європою, нескінченні дороги та різноманіття міст. Він мав унікальну пам’ять та виняткове відчуття напрямку — здавалося, що вся географія Європи була відкрита для нього.

З початком повномасштабної війни життя Сергія набуло нового, значно важливішого сенсу. Його звичні маршрути змінилиcя: тепер він доставляв критично важливі вантажі на східні та південні фронти, забезпечуючи українських захисників та мешканців прифронтових територій. Але Сергій знав: його місія — це не лише допомога з тилу. Він був готовий стати до лав оборонців.

29 червня цього року Сергія було мобілізовано. Після інтенсивного навчання, 30 серпня 2025 року, він прибув до військової частини А4862. Служба в 425-му окремому штурмовому полку «Скеля» стала його новим викликом. Сергій опинився на одній із найгарячіших ділянок фронту, де кожен день — це боротьба за виживання, а ворог безжально нищить усе на своєму шляху.

6 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білицьке Покровського району Донецької області, стрілець-санітар 2-го штурмового відділення 2-го штурмового батальйону військової частини А4862, солдат Сергій Панасюк, загинув. Його життя обірвалося, але його подвиг навічно залишиться з нами.

Сергій повернувся до рідного Ковеля «на щиті». Сьогодні громада, стоячи на колінах, висловлювала свою глибоку вдячність воїну за його героїзм, мужність та незламний дух. Міський голова Ігор Чайка наголосив: «Висловлюю щирі співчуття дружині Марії, сину Максиму, мамі Надії Адамівні, батькові Івану Сидоровичу, брату Андрію, рідним, друзям, усім, хто берегтиме у спогадах Сергія. Його подвиг — це пам’ять, обов’язок і вдячність, яку неможливо виміряти словами».

На жаль, війна продовжує забирати найкращих. На Алеї Героїв міського кладовища, де знайшов вічний спокій наш Захисник, ще один синьо-жовтий стяг майорить над могилою — символ незламності, жертовності та боротьби за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Світла і вічна пам’ять Герою!