Історія життя Лідії Миколаївни Прудкої: шлях крізь випробування до мистецтва вишивки

На довгому життєвому шляху Лідія Миколаївна Прудка із Бірок стільки сьорбнула лиха, що на десятьох було б впору. Її історія – це свідчення неймовірної сили духу та незламності перед обличчям життєвих негараздів. Війна забрала обох батьків, залишивши маленьку Лідію без найрідніших людей. Дитинство, проведене в інтернаті та у чужих людей, які згодом стали їй справжньою родиною, загартувало її характер.

Доля братів Лідії Миколаївни залишається невідомою, їхні сліди загубилися у широких світах. Але, незважаючи на це, життя тривало. Час ішов, і дівчина, вже самостійно, почала заробляти на хліб важкою працею у колгоспі. Її робота дояркою, починаючи з перших півнів і до пізнього вечора, свідчить про її працьовитість та відданість справі.

Зводячи на ноги дочку, Лідія Миколаївна знайшла справжнє щастя у шлюбі, радіючи разом із чоловіком народженню сина. Ця родина стала для неї опорою та джерелом сил. Довгий час вона проживала у Бірках, а в останні роки, коли здоров’я почало підводити, переїхала до доньки в Зіньків, де отримує турботу та підтримку.

Віддушиною та справжньою радістю для Лідії Миколаївни завжди була вишивка. Її дім наповнений чудовими узорами, якими прикрашені рушники, простирадла, наволочки та серветки. Червоне та чорне, кольори, що символізують непросту долю, переплітаються зі світлими нитками, нагадуючи про щасливі моменти: радість заміжжя, зростання дітей, юність. Це мистецтво стало не лише її захопленням, а й способом виразити свої емоції та зберегти красу.

Сьогодні Лідії Миколаївні виповнюється вісімдесят п’ять років. Це не просто цифра, а свідчення багатого досвіду та мудрості. Ми щиро вдячні Вам, шановна ювілярко, за Ваш непростий, але гідно пройдений шлях, за працю на благо рідного краю. Бажаємо Вам міцного здоров’я, невичерпної радості, задоволення від життя, на які Ви так заслужили. Нехай Вас завжди оточує підтримка близьких. Щастя, благополуччя, душевного спокою та мирного неба над головою. З ювілеєм!