🕯 Невимовний біль і скорбота… Сьогодні Донецька громада проводжала в останню путь свого земляка, Захисника України — Макрія Миколу Михайловича, 1991 року народження, мешканця селища Андріївка. Цей мужній воїн, вірний присязі, загинув у бою за Україну, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Глибоке 3 вересня 2024 року. Понад рік рідні чекали на звістку, трималися за надію, але Микола повернувся додому на щиті.

💔 Серце крається від усвідомлення, що молоде життя, сповнене мрій і сил, обірвалося через жорстоку війну. Він віддав найдорожче — своє життя — щоб інші могли жити під мирним небом. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях як символ незламності та самопожертви. Пам’ять про Макрія Миколу Михайловича, про його подвиг, житиме вічно. Ми висловлюємо глибокі співчуття родині та близьким загиблого героя. Сил вам пережити це невимовне горе.

🙏 Вічна пам’ять Герою. Вічна вдячність. Смерть воїна – це втрата не лише для його родини, а й для всієї громади, для всієї країни. Кожен такий захисник – це надія на майбутнє, це щит, що захищає нас від ворога. Ми зобов’язані пам’ятати про тих, хто віддав своє життя за нашу свободу. Микола Макрій – один із тих, хто не злякався, хто став на захист Батьківщини. Його ім’я навіки буде вписане в історію України як ім’я справжнього патріота. Нехай його жертва не буде марною. Мир його душі.