30 серпня в усьому світі вшановують Міжнародний день зниклих безвісти. Це особлива дата, коли ми з болем у серці та незламною надією згадуємо тисячі людей, чия доля залишається невідомою. Біль тих, хто чекає на звістку, хто втратив своїх синів і доньок, є спільним для багатьох родин та громад.

Сьогодні в Нетишині відбулася символічна та надзвичайно зворушлива подія – підняття біло-чорного Прапора надії. Його контрастні кольори несуть глибокий зміст: чорний символізує біль, невизначеність та втрату, тоді як білий уособлює непохитну віру у повернення рідних додому, в очікування, коли двері оселі знову відчиняться для них.

Цей символ надії підняли діти нетішинців, які вважаються зниклими безвісти. Їхні маленькі серця щодня сповнені очікуванням повернення батьків.

Під час церемонії з промовою виступили начальник міської військової адміністрації Григорій Олендра та в.о. заступника генерального директора Хмельницької АЕС Костянтин Кічан. Їхні слова підтримки, вдячності та щирої солідарності були адресовані всім, хто щодня живе у стані невизначеності та тривалого очікування.

Дружина одного із зниклих безвісти захисників відверто поділилася своїм болем, невизначеністю та важкістю щоденного очікування. Її щирі слова знайшли відгук у серцях сотень українських родин, які плекають надію почути найважливіші слова: «Він повернувся».

Рідні, які чекають на повернення зниклих безвісти та полонених, тримали в руках національні стяги та фотографії своїх близьких. Ці світлини – не лише мовчазні свідки невимовної скорботи, але й потужний символ непохитної надії, що кожен із них обов’язково повернеться додому.

Сьогодні біло-чорний прапор майорить як постійне нагадування суспільству: за кожною цифрою стоїть жива людина, наш рідний і близький. Ми разом піднімаємо цей прапор, щоб заявити про свою непохитну пам’ять і підтримку.

Біло-чорний прапор – це вияв любові, це голос надії. Це наша спільна обіцянка: боротися до кінця, аби жодна людина не зникла безвісти в тиші забуття.

Відділ з організаційних питань