Не зважаючи на міцну статуру, яка начебто вимагає відповідного позивного, 29-річний Дмитро вирішив обійтися без типового для військових скандинавського антуражу або назв хижих тварин. В рації лунає “Дімон”, – і побратими розуміють, хто мається на увазі.

До повномасштабного вторгнення Дмитро працював в службі охорони агрохолдингу. Він добре пам’ятає, як і де почув звістку про початок війни. Зараз він – старший бойовий медик роти розвідки 58-ї мотопіхотної бригади. Його позивний – “Дімон”.

– Я в цей час був в машині, – їхав на роботу, – згадує Дмитро про початок повномасштабного вторгнення. – Не довго думаючи, я попрямував до ТЦК і вже скоро в складі добровольчого підрозділу боронив Київщину. Коли ворог покинув Київську та Чернігівську області мене перевели до 58-ї мотопіхотної бригади. Там вже були добровольці, і ми захищали нашу країну…

Згодом Дмитро опанував тактичну медицину: навчався на базі бригади, потім пройшов відповідний курс в Норвегії. Зараз він проходить службу на посаді старшого бойового медика роти розвідки, надаючи допомогу пораненим побратимам.

У фронтовій біографії Дмитра було багато запеклих боїв, де доводилося витягати поранених побратимів майже з того світу. На питання, скільком побратимам він врятував життя, хлопець тільки зводить плечима:

– Я не знаю, але допомогу надавав багатьом військовим, з якими навіть незнайомий. Був я колись на реабілітації: лікувався після осколкового поранення. Підходить до мене хлопець, питає: “Пам’ятаєш мене?”. Розповідає, як я його вивозив пораненого з позицій. А я, чесно кажучи, не можу згадати: допомогу надавав багатьом пораненим. Він мені тоді дуже дякував за порятунок. Так само було під Бахмутом, де Дмитро врятував 18 поранених бійців!

Епізод війни, який назавжди закарбувався в пам’яті Дмитра, мав місце під Бахмутом, під час запеклих боїв. Тоді йому довелося рятувати 18 наших поранених бійців! А після того, як їх вдалося евакуювати, Дмитро повернувся в посадку, що була майже повністю захоплена ворогом, і виводив з неї групу бійців з підрозділу тероборони, які не змогли відступити раніше, оскільки знаходилися в напівоточенні.

Щодо питання страху, то “Дімон” його для себе вирішив:

– За три роки війни я навчився з ним домовлятися, і страшно мені тепер буває тільки спочатку, а коли починаєш робити свою справу – про страх вже взагалі не думаєш. Тепер я більше боюся не за себе, а за своїх хлопців: вони їдуть на евакуацію, а я місця собі не знаходжу. У мене – найкраща команда, в кожному з хлопців я впевнений більше, ніж в надійності автомата Калашникова. Вони – справжні відчайдухи, а удача любить сміливих. Дмитро підкреслює важливість мужності та взаємодопомоги на війні.

Для тих, хто хоче приєднатися до дружньої родини 58-ї мотопіхотної бригади – дзвоніть +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Мобілізація прямо через бригаду без ТЦК та СП, переведення та інші питання. Чекаємо!

Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!