Народна депутатка Ганна Бондар зазначає в своїй авторській статті, що наразі на всій території України заходи міського або державного контролю щодо містобудівної діяльності не здійснюються. Вона підкреслює, що доступ на будівельні майданчики мають лише обмежене коло осіб: замовник, генпідрядник, інженер та архітектор. Жодні інші представники, включно з міською владою, не мають такого права. Це створює простір для потенційних зловживань та знижує рівень відповідальності забудовників.

Законопроєкт 5655, як зазначає депутатка, пропонує містам перейти до так званого моніторингу забудови. Однак, ключовою проблемою цього підходу є те, що якщо контролюючий орган є державним або приватним, місто позбавляється будь-яких повноважень для притягнення до відповідальності недоброчесного забудовника. Це означає, що місцева влада не зможе ефективно впливати на порушників, що може призвести до погіршення якості будівництва та ігнорування містобудівних норм. Відсутність дієвого містобудівного контролю з боку міської влади ставить під загрозу безпеку та комфорт майбутніх мешканців.

Для порівняння, Ганна Бондар наводить приклад Нью-Йорка, де Департамент щорічно видає близько 140 тисяч дозволів на будівельні роботи та проводить вражаючі 324 тисячі перевірок. Ця статистика демонструє кардинально інший підхід до регулювання містобудівної діяльності та важливість належного контролю з боку міської влади. В Україні ж, згідно з поточними реаліями та пропозиціями законопроєкту 5655, місто фактично втрачає важелі впливу на забудовників, що викликає серйозне занепокоєння щодо майбутнього розвитку міст та дотримання стандартів будівництва. Необхідно переглянути механізми містобудівного контролю, щоб забезпечити безпеку, якість та відповідність будівель міським стандартам, надавши містам належні повноваження для ефективного регулювання містобудівної діяльності.