👪 Ніколи не ставте під сумнів дії батьків, які піклуються про свою дитину 24/7. Втручатися з непроханими порадами, повчаннями чи зауваженнями щодо галасу або надмірної активності в громадському місці – один з найгірших варіантів взаємодії з будь-якими батьками. Особливо це стосується батьків дітей з інвалідністю, адже ви не можете знати справжню причину такої поведінки.

Але важливо правильно висловлювати підтримку. Інвалідність – це не горе і не тягар. Любити, виховувати та піклуватися про дитину – це природно. Героїзм проявляється тоді, коли батьки змушені долати соціальні бар’єри та стигму.

📒 Щоб спілкування було коректним з різними людьми, зокрема з батьками дітей з інвалідністю, рекомендуємо звернутися до оновленого розділу «Довідника безбар’єрності». Він закликає не драматизувати ситуацію, не жаліти родину та не проявляти надмірної цікавості. Уникайте висловів на кшталт: «яка ж це кара небесна», «хрест на все життя», «ви мало робите для дитини».

❌ Не варто уникати дітей, які відрізняються від інших. Це часто є наслідком браку інформації та поширених стереотипів. Відкрите ставлення до дітей з інвалідністю, сприяє їхній соціалізації.

✅ Краще запитати батьків, як можна взаємодіяти, щоб усім було комфортно, а потім пояснити це своїй дитині. Наприклад: «Твій новий знайомий погано чує, і дуже важливо не пошкодити його слуховий апарат. Хочеш покликати – обережно торкнися плеча». Важливо навчити дитину емпатії та взаєморозумінню з раннього віку.

📍 Пропонуйте допомогу лише тоді, коли ви дійсно можете її надати. Знову ж таки, не соромтеся запитати: що саме потрібно? Можливо, зменшити гучність музики або приглушити світло у закладі? Дійте відповідно до прохання.

📍 Відмова – це теж нормально. Якщо про допомогу просять вас, достатньо чесно сказати: «Вибачте, я не можу». Не потрібно вигадувати пояснення або виправдання, але можна запропонувати альтернативний варіант підтримки. Наприклад, порекомендувати інший заклад, де може бути зручніше.

Якщо батьки дитини з інвалідністю самі вирішили поділитися, наскільки важким був день, коректно буде відповісти: «Мені дуже шкода, що тобі доводиться це переживати», або «Я вірю, що ти знайдеш своє джерело ресурсу». Такий прояв емпатії, з повагою до гідності людини, буде доречним. Водночас, заспокійливі історії з життя інших знайомих, хоч і можуть здаватися втішними, але не враховують індивідуальної ситуації. Важливо розуміти, що кожна родина має власний досвід.

Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» (https://bf.in.ua) – посібнику з сучасної етики взаємодії, створеному в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської. Цей довідник стане корисним для тих, хто прагне краще розуміти людей з інвалідністю та вибудовувати з ними взаємоповажні стосунки. Він містить практичні поради та рекомендації, які допоможуть уникнути незручних ситуацій та сприятимуть створенню інклюзивного суспільства.

📕 https://bf.in.ua/ethics/batky-shcho-vykhovuiut-ditej-z-invalidnistiu

#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree
#бізнесбезбарєрів