👪 Ніколи не ставте під сумнів дії батьків, які зі своєю дитиною 24/7. Втрутитися з непроханими порадами, повчаннями та зауваженнями щодо галасу або надмірної активності в громадському місці – найгірше, що можна зробити у взаємодії з батьками. Особливо це стосується батьків дітей з інвалідністю, адже ви не можете знати напевно, проявом чого є така поведінка. Важливо проявляти чуйність та розуміння до всіх батьків, незалежно від обставин.

Але й у бажанні підтримати треба обережно висловлюватися. Інвалідність – не горе і не тягар. Любити, виховувати та піклуватись про дитину – це не героїзм. Героїзм з’являється тоді, коли батькам доводиться боротися із соціальними бар’єрами та стигмою. Підтримка має бути щирою та без оціночних суджень.

📒 Як коректно спілкуватися з різними людьми, зокрема з батьками, які виховують дітей з інвалідністю, йдеться у оновленому розділі «Довідника безбар’єрності». Він рекомендує не драматизувати ситуацію, не жаліти родину та не розглядати з надмірною цікавістю. Уникайте висловів на кшталт: «яка ж це кара небесна», «хрест на все життя», «ви мало робите для дитини». Пам’ятайте, що кожна сім’я унікальна, і важливо проявляти повагу до їхнього досвіду.

❌ Сторонитися дітей, якщо вони не схожі на ваших, теж не слід. Такі випадки стають наслідком браку інформації та поширених стереотипів. Відкритість до різноманітності та розуміння важливі для побудови інклюзивного суспільства. Діти з інвалідністю, як і всі інші, заслуговують на дружбу та підтримку.

✅ Правильніше запитати в батьків, як можна взаємодіяти, щоб усім було комфортно, а потім пояснити це своїй дитині. Наприклад: «Твій новий знайомий погано чує, і дуже важливо не пошкодити його слуховий апарат. Хочеш покликати – обережно торкнися плеча». Навчання дітей емпатії та поваги до інших є ключем до створення інклюзивного середовища.

📍 Пропонувати допомогу варто лише тоді, коли ви справді можете її надати. І знову не соромимося питати: що саме потрібно? Можливо, зменшити гучність музики або приглушити світло у закладі? І діяти відповідно до запиту. Пропозиція допомоги має бути конкретною та практичною.

📍 Відмовитися теж нормально. Якщо про допомогу просять вас, достатньо чесно сказати: «Вибач, я не можу». Не потрібно вигадувати пояснень або виправдань, але можна запропонувати альтернативний варіант підтримки. Чесність і відкритість у спілкуванні допоможуть уникнути непорозумінь.

Якщо ж батьки, які виховують дитину з інвалідністю, самі вирішили поділитися, наскільки важким був сьогодні день, коректно буде у відповідь сказати: «Мені дуже шкода, що тобі доводиться це переживати», або «Я вірю, що ти знайдеш своє джерело ресурсу». Такий прояв емпатії, з поважним ставленням до гідності людини, буде доречним. Уникайте заспокійливих історій з життя інших знайомих, які можуть здатися недоречними.

Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» (https://bf.in.ua) – посібнику з сучасної етики взаємодії, створеному у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської. Довідник пропонує практичні поради та рекомендації для покращення взаємодії з людьми з різними потребами.

📕 https://bf.in.ua/ethics/batky-shcho-vykhovuiut-ditej-z-invalidnistiu

#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree
#бізнесбезбарєрів