У глибинах історії України існують сторінки, що навіки закарбувалися в пам’яті народу як символи нелюдської жорстокості та незламності духу. Однією з таких трагічних віх є події, що розгорнулися в урочищі Розкопана, більш відомому як Обухівський Бабин Яр. Це місце, розташоване між мальовничими Обуховом та Трипіллям, стало свідком жахливого злочину, що стався в ніч на 1 липня 1943 року. Тоді, під покровом темряви, окупанти безжально знищили понад 500 мирних мешканців Обухівського району, чиї життя обірвалися в одну мить.Ця кривава розправа була спланована з холоднокровною жорстокістю. Переляканих людей, серед яких були не лише дорослі, а й діти, зганяли гуртами до урвища. Там, під прицілом кулеметів та автоматів, їхні голоси замовкали назавжди. Свідчення очевидців, що вижили або були приховані, досі викликають жах: після розстрілу місце страти закидали протитанковими гранатами, а потім, намагаючись стерти будь-які сліди своїх звірств, зрівняли із землею бульдозерами. Земля на тому місці, за спогадами, ще довго “ворушилася”, а кров виступала на поверхню, немов сама природа оплакувала загиблих. Щоб заглушити стогін приречених, нацисти вдавалися до цинічних дій, використовуючи звуки губних гармошок і бубнів, створюючи сюрреалістичний та моторошний фон для свого жахливого “концерту смерті”.Події, що відбулися в Обухівському Бабиному Яру, не є лише частиною далекого минулого. Вони відлунюють болісним спомином і сьогодні, коли Україна знову стоїть перед обличчям агресії, виборюючи свою незалежність та територіальну цілісність. Ця історична трагедія слугує гірким нагадуванням про те, якою ціною дається мир і як важливо пам’ятати уроки історії, аби подібні злочини ніколи більше не повторилися. Наш обов’язок – зберегти пам’ять про невинно вбитих та передати її наступним поколінням, щоб вони знали правду про жорстокість війни та важливість боротьби за свободу.На згадку про тисячі жертв, що були замучені в тодішній школі, яка слугувала катівнею, нині на фасаді ліцею імені Андрія Малишка встановлено меморіальну дошку. Вона є не просто кам’яною табличкою, а живим символом незгасної пам’яті про тих, хто загинув, і попередженням для майбутнього. Це місце, урочище Розкопана, де було розстріляно стільки людей, назавжди залишиться у серцях українців як символ непокори та трагедії.Ми пам’ятаємо цю трагічну сторінку нашої історії. Ми схиляємо голови у глибокій шані перед усіма загиблими, чиї життя обірвалися внаслідок нелюдської агресії. Їхня пам’ять живе в наших серцях, нагадуючи про ціну миру та необхідність захищати свою землю.