Одинадцять років тому, 11 липня 2014 року, Україна пережила один з найжорстокіших проявів збройного вторгнення. Цього дня агресор вперше масовано застосував реактивну артилерію “Град” проти українських військових підрозділів. Ця трагічна подія розгорнулася поблизу населеного пункту Зеленопілля, що на Луганщині, і стала ключовим моментом у початковій фазі тривалого конфлікту. На світанку, коли наші захисники, що знаходилися в таборі, ще відпочивали, мирне небо над Зеленопіллям розірвали вибухи. Підступність атаки полягала не лише в її раптовості, а й у тому, що обстріл здійснювався з території Російської Федерації. Це було пряме порушення усіх міжнародних норм, що свідчило про відкриту збройну інтервенцію. Снаряди реактивної артилерії влучали безпосередньо в місця розташування особового складу та техніки, що доводило ретельну розвідку та точне наведення цілей з боку противника. Це була не просто атака, а спланована операція з метою максимального виведення з ладу українських сил. Внаслідок цього нищівного обстрілу українські військовослужбовці зазнали значних втрат. Десятки одиниць автомобільної та броньованої техніки були знищені або пошкоджені. Найбільшою ж трагедією стали людські жертви: 30 військовослужбовців Збройних Сил України та 6 прикордонників героїчно загинули, виконуючи свій обов’язок із захисту суверенітету країни. Їхні життя були обірвані внаслідок цинічного удару, що мав на меті зламати дух українського спротиву. Інцидент під Зеленопіллям мав величезне значення, адже він став першим масованим використанням регулярних збройних формувань проти українських Збройних Сил. До цього моменту, Москва намагалася приховати свою пряму участь у протистоянні, зосереджуючись на гібридних методах. Однак обстріл із “Градів” з території РФ зняв усі маски, показавши справжнє обличчя агресора. Ця подія чітко засвідчила, що конфлікт, розв’язаний східним сусідом, є повномасштабним вторгненням. У подальшому, подібні атаки з реактивних систем залпового вогню з російської території продовжувалися регулярно, ставши частиною воєнної тактики ворога. Це підтверджує системний характер загарбницьких дій, які тривають вже понад десять років, та формують сучасну історію війни в Україні. Події 11 липня 2014 року стали чорною сторінкою, яка підкреслює підступність та жорстокість агресора, а також непохитність українського народу у боротьбі за свою незалежність. Пам’ять про Зеленопілля та всіх, хто загинув за Україну, є надзвичайно важливою для кожного громадянина. Вона нагадує нам, що боротьба триває, і шлях до миру та справедливості вимагає постійної пильності та єдності. Ми повинні пам’ятати про ці жертви, щоб належним чином оцінювати масштаби викликів, які стоять перед нашою державою. Вічна пам’ять Героям, що віддали життя за Батьківщину!Ірина Перун