На північному сході Казахстану, в безкраїх степах, розкинулося озеро Чаган – свідчення лиховісної ядерної епохи. Воно несе в собі відбиток історії, нагадуючи про небезпеку, яку становлять ядерні випробування. Це місце, розташоване неподалік від міста Семей (колишній Семипалатинськ), приховує в собі моторошну таємницю. На перший погляд, спокійна водойма, але назва “Атомне озеро” натякає на глибинний, трагічний зміст, про що пише видання IFLScience.

У 1965 році, в рамках секретних випробувань, Радянський Союз здійснив підземний ядерний вибух. Його наслідком став кратер, глибиною 100 метрів та шириною 400 метрів. Згодом, цей кратер заповнився водою, перетворившись на озеро Чаган. Цей вибух був лише одним з багатьох, що проводилися на цій території протягом десятиліть. Район Семея став головним полігоном для випробувань ядерної зброї в СРСР, місцем, де було випробувано силу руйнування атомної енергії.

Першу ядерну бомбу в Радянському Союзі було підірвано саме на цьому полігоні 29 серпня 1949 року. Вона отримала назву РДС-1 і стала проривом у технологічній гонці, що ознаменувало входження СРСР в ядерну еру. Це стало викликом монополії Америки на ядерну зброю, поклавши початок глобальному ядерному протистоянню часів Холодної війни. Загалом, на Семипалатинському полігоні відбулося 456 ядерних випробувань: 116 надземних і 340 підземних. Кожне з цих випробувань залишило свій слід, отруюючи землю і людей.

Тут випробовували різноманітні види зброї – від подільних зарядів до потужних термоядерних пристроїв. Район був обраний через його ізольованість та зручність для створення закритої зони. Проте, територія ніколи не була повністю безлюдною: поблизу розташовувалися села, а в самому Семипалатинську, що за 150 км, проживало понад мільйон осіб. Радянський Союз не вважав за потрібне попередити місцеве населення про випробування, наражаючи їх на смертельну небезпеку.

Атмосферні викиди радіоактивних речовин створили постійну загрозу для мешканців. Люди контактували з радіацією через повітря та споживали забруднені продукти харчування. З кінця 1980-х років науковці почали досліджувати довгостроковий вплив радіації. Сьогодні існує безліч наукових даних, що підтверджують підвищений ризик раку, захворювань щитовидної залози, імунологічних порушень та вроджених вад розвитку. Ці жахливі наслідки ядерних випробувань нагадують про ціну, яку заплатило людство за гонку озброєнь.

У 1958 році лікарі диспансеру №4 у Семипалатинську разом з Інститутом біофізики Академії медичних наук СРСР зафіксували, що у 22% обстежених осіб спостерігалися симптоми, пов’язані з хронічною променевою хворобою. Ця цифра свідчить про масштаби трагедії, з якою зіткнулося місцеве населення.

Крім фізичних страждань, жителі регіону відчувають психологічний тиск, викликаний постійним страхом за своє здоров’я. Нещодавні дослідження підкреслюють травматичні психологічні наслідки, які переживають місцеві жителі. Ядерні випробування залишили глибокий слід не лише на тілах, а й на душах людей.

Останній ядерний вибух у Семипалатинську стався в 1989 році. Полігон було остаточно закрито після розпаду СРСР та проголошення незалежності Казахстану. Дослідження тривають і донині, оскільки вчені намагаються не лише оцінити довгострокові наслідки, але й передбачити можливий вплив на майбутні покоління. Ця робота має важливе значення для розуміння наслідків ядерної зброї та запобігання повторенню подібних трагедій.

Вас також можуть зацікавити новини: