Палає свічка, плачуть люди…
Від болю рветься серце на куски…
Серед живих не буде їх, не буде..
Вічна пам’ять вам, герої-земляки!

Напрочуд яскравий вересневий день у Захарівці, на противагу погоді, оповитий тугою і біллю. Сльози розливалися рікою, розпач рвав і ятрив душі.

Меморіал пам’яті та вшанування Героїв Захарівщини знову поповнився… На превеликий жаль.

Сьогоднішній урочистий і зворушливий захід присвячений нашим відважним землякам, які загинули, боронячи незалежність і свободу рідної держави – Бондаренку Андрію Даниловичу, Бабенку (Скибицькому) Анатолію Ігоровичу, Коваленку Василю Миколайовичу, Єйнікову (Кольцову) Іллі Івановичу, Свистунову Максиму Андрійовичу, Курманенку Геннадію Вікторовичу.

Титани, Лицарі! Вони стали у вічний стрій Небесного Війська, тепер там пильно несуть вічну службу разом зі своїми полеглими побратимами, віднині стали нашими Янголами-Охоронцями.

У траурній церемонії відкриття портретів взяли участь рідні і близькі загиблих воїнів, керівники та колективи установ і організацій селища, настоятель місцевого храму отець Роман, молодь та небайдужі мешканці громади.

Проникливі слова Олексія Кузьмича та ведучих заходу, слова пісень у виконанні аматорів селищного Будинку культури, вірш у виконанні Галини Козаченко влучали прямісінько у саме серце. Вручення родичам Державних військових нагород – орденів за мужність ІІІ ступеня (посмертно) за хоробрість і звитягу землякам Андрію Олександровичу Радону та Петру Степановичу Джулі викликали щем та високу гордість за подвиг земляків, за простих хоробрих хлопців, які жили поряд з нами і мали велику любов до рідної землі.

“Ніколи не висохнуть сльози матерів, дружин, дітей, рідних людей, друзів і побратимів. Втрата синочка чи коханого – вічний біль, пекучий і невгамовний на роки. А по-правді – назавжди.

Шануючи звитягу і подвиг кожного Героя, закарбуємо їх імена в серцях, у меморіальних плитах навчальних закладів, портретах Меморіальної стіни Пам’яті. Це має бути постійним вдячним спогадом усім наступним поколінням про патріотизм і героїчний подвиг воїнів-земляків. І жорстоке нагадування про розруху і горе, злочини і вбивства ворогів.

Герої-земляки назавжди залишаться в серці кожного з нас, як приклад патріотизму, незламності духу, добра, самопожертви та безмежної любові до України. Світлий спомин про них і щира вдячність – з нами повік. Вічна пам’ять та слава Героям! Слава Україні!” – сказав у виступі Захарівський селищний голова Олексій Осійчук.

Хто вам сказав – герої не вмирають?
Спитайте в посивілих матерів,
Котрі щоночі і щодня чекають
Додому неповернених синів.

Їх душі в шибку стукають неначе –
Надія стрепене примарним сном.
А замість колискових – “плине качу”,
Цимбалить дощ у ринвах за вікном.

Спитайте у вдови – чи не вмирають
Герої, на “Майданах”, чи війні?
Дітей спитайте, що батьків чекають,
Як спрагле сім’я сонця навесні.

Гукніть до неба, у лелек спитайте
Про тих, що не родились, не зросли…
Котрі б жили, та влучно стрелив снайпер
І їх, лелеки в дім не донесли.

Спитайте наречену, що чекала, –
Чом в чорний вельон вкрита голова?
На хрест рушник весільний пов’язала.
Ще незаміжня, а уже вдова.

Це їм до болю “кача” серце крає –
Із двору в двір сумний лунає спів.
Хто вам сказав – герої не вмирають?
Спитайте посивілих матерів.