ПАМ’ЯТАЄМО… 🕯🇺🇦 Наш земляк, мужній воїн Дмитро Вовчик, рік тому, 12 травня 2024 року, загинув під час штурмових дій на Донецькому напрямку, захищаючи Україну. Він отримав несумісні з життям поранення, віддавши своє життя за свободу та незалежність нашої країни. Дмитро Вовчик був навідником гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти 109 окремого гірсько-штурмового батальйону.

Указом Президента України №500/2024 від 2 серпня 2024 року, за виявлену мужність та самовідданість у захисті України, солдата Дмитра Вовчика нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Це висока відзнака є свідченням його героїзму та відданості військовій присязі. Пам’ять про Дмитра Вовчика назавжди залишиться в наших серцях.

Дмитро Володимирович Вовчик народився 8 листопада 1982 року у селі Новичі Шепетівського району. Він зростав у родині Ганни Адамівни та Володимира Дмитровича, де панувала любов та взаємоповага. Навчався у Новицькій загальноосвітній школі, де проявляв себе як старанний та працьовитий учень. З молодшим братом Володимиром вони були нерозлийвода, завжди підтримували один одного у всьому.

Після школи Дмитро продовжив навчання у Мирогощанському аграрному коледжі, здобуваючи знання та навички. Згодом він знайшов своє покликання у Городищенській загальноосвітній школі, де працював з дітьми. Колеги цінували його професіоналізм та відданість справі, а учні поважали за вміння знайти спільну мову та підтримати у важку хвилину. Для багатьох Дмитро був справжнім авторитетом.

Працюючи у школі, Дмитро прагнув до самовдосконалення та вступив на історичний факультет Кам’янець-Подільського університету. Саме там він зустрів свою майбутню дружину Анну, з якою створив міцну та щасливу сім’ю. Після весілля вони облаштувались у Шепетівці, придбали будинок та мріяли про довге та щасливе життя разом. Дмитро був працьовитим та наполегливим, не боявся жодної роботи. Разом з дружиною виховували двоє синів – Івана та Ярослава. Він був люблячим батьком, який завжди дбав про свою родину та робив все можливе для щастя своїх дітей. Дмитро завжди знаходив час для своїх рідних, щотижня приїздив до рідного села, щоб допомогти мамі по господарству.

У лютому 2022 року Дмитро добровільно став на захист України, мобілізувавшись до лав Збройних Сил. Він був відправлений на Схід, де мужньо виконував бойові завдання. Дмитро беріг своїх рідних, не розповідав їм про жахи війни, запевняв, що знаходиться на навчаннях. Востаннє він спілкувався з рідними 8 травня, після чого зв’язок з ним обірвався.

Дмитро Вовчик назавжди залишиться у пам’яті рідних, близьких та друзів як добра, щира та чуйна людина. Він завжди був готовий прийти на допомогу, не чекаючи нічого натомість. Дмитро був справжнім патріотом, який любив свою країну та прагнув до кращого майбутнього для своїх дітей. 🕯 Вічна пам’ять Герою Дмитру Вовчику!