Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.

14 серпня минає рівно рік, як ми втратили мужнього Захисника України — СТЕЦЕНКА Станіслава Миколайовича (24.12.1994 – 14.08.2024). Його життя, присвячене захисту Батьківщини, обірвалося трагічно на Донеччині, у селищі Ярова Лиманської громади. Там він сумлінно ніс службу, будучи командиром евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 3-го танкового батальйону. Ця втрата стала тяжким ударом для всіх, хто знав і любив Станіслава.

Народжений на Миколаївщині, у мальовничому селі Таборівка, Станіслав з дитинства вирізнявся працьовитістю та щирістю. Отримавши фах електрозварника, він також здобув досвід роботи у лісовому господарстві та пройшов строкову військову службу. Життя здавалося, відкривало перед ним широкі перспективи, але з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році, Станіслав без жодних вагань став на захист рідної землі. Його рішення було свідомим і непохитним — захищати Україну.

Станіслав Миколайович відважно воював на Харківщині та Донеччині. Він незмінно проявляв надзвичайну відвагу, мужність та глибоку відданість військовій присязі. Кожен його день на фронті був боротьбою за майбутнє нашої держави. Його внесок у спільну перемогу неоціненний.

💙💛 Сьогодні, у цей скорботний день, ми згадуємо його як людину з великим, чуйним серцем, як вірного сина України, який віддав найцінніше – власне життя – за свободу, мир та безпеку всіх українців. Його жертовність надихає нас бути сильнішими.

Вічна пам’ять, низький уклін і безмежна вдячність Герою. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Герої не вмирають…
🙏