Сучасна війна дедалі більше покладається на технології, і цифрові навички стають критично важливими для ефективності української армії. Проте, як зазначають військові, в армії спостерігається дефіцит кадрів з базовою комп’ютерною грамотністю, що створює певні виклики в умовах високотехнологічних бойових дій.

Максим Гон, військовий з позивним «Професор», який до повномасштабного вторгнення викладав історію в одному з українських університетів, висловив свої спостереження щодо кадрового складу Збройних Сил України. За його словами, переважна більшість чоловіків, які зараз служать, є представниками робітничих професій. Хоча ці бійці володіють безцінними практичними навичками, як-то ремонт побутових приладів чи облаштування житла в польових умовах, їм часто бракує цифрових компетенцій, необхідних для роботи з сучасним військовим обладнанням та системами.

«Професор» відзначив, що серед його колег у війську рідко зустрічаються викладачі. Він припускає, що це пов’язано з тим, що викладачам вищої школи, а також вчителям, надається бронювання від мобілізації. Це призводить до диспропорції в складі війська, де домінує робітничий люд, а людей, які «працювали головою», тобто мали досвід роботи з інформацією та комп’ютерними технологіями, значно менше.

«Я зустрічав хлопців аспірантів, але такого люду мало. Мало передусім тому, що викладачам вищої школи дають так звану бронь, як і вчителям», — каже військовий, підкреслюючи, що рівень комп’ютерної грамотності є нагальною проблемою. Ця ситуація створює необхідність швидкого навчання та адаптації для військовослужбовців, які раніше не мали досвіду роботи з комп’ютерами.

Максим Гон наводить приклад свого підрозділу радіорозвідки, де оператори мусять швидко набирати та фіксувати інформацію в комп’ютері. Для таких завдань потрібне хоча б базове володіння програмами типу Word та Excel. Проте, за його досвідом, до половини новоприбулих бійців ніколи не користувалися ноутбуками, а деякі навіть не заглядали в комп’ютер після його покупки для рідних. «Один з них розповідав історію: „дружина — бухгалтер, я їй комп’ютер купив, я більше в нього не заглядав“. По моєму досвіду це типові історії, коли хороші люди, хороші робітники, водії, електрики. Вони мусять виконати якусь іншу функцію, а базових навичок немає, їх треба набувати на ходу», — пояснює «Професор».

Ця диспропорція є значною проблемою, адже війна стає все більш технологічною. Сучасні бойові дії вимагають не лише фізичної підготовки та традиційних військових навичок, але й вміння працювати з дронами, системами зв’язку, обробляти великі обсяги інформації та взаємодіяти з різноманітним програмним забезпеченням. Відсутність належної комп’ютерної грамотності може уповільнювати виконання завдань, знижувати ефективність підрозділів і створювати додаткове навантаження на тих, хто володіє необхідними навичками.

Таким чином, питання підвищення комп’ютерної грамотності в українській армії є надзвичайно актуальним. Це вимагає як адаптації навчальних програм, так і, можливо, перегляду підходів до формування складу підрозділів, щоб забезпечити наявність достатньої кількості бійців з відповідними цифровими навичками. Лише комплексний підхід дозволить українським військовим повною мірою використовувати переваги сучасних технологій на полі бою.