Український дипломат вказує, що поточний формат мирних переговорів, зокрема той, що проводився у Стамбулі, не здатен кардинально змінити ситуацію. Єдиний значний прогрес, досягнутий у цих дискусіях, стосується обміну військовополоненими. Це єдиний напрямок, де сторони змогли досягти хоч якогось порозуміння. Глибокі причини такого стану справ, за його словами, криються у самій природі російського режиму та його підході до переговорів.

Він підкреслив, що характер управління в Росії є диктаторським, де лише одна особа, що узурпувала владу, уповноважена ухвалювати рішення. Ці рішення можуть зупинити війну чи забезпечити стійке припинення вогню. Ця централізація влади значно ускладнює весь переговорний процес, оскільки всі пропозиції та умови мають бути затверджені єдиною інстанцією, що не сприяє гнучкості та компромісам, необхідним для мирних переговорів.

З огляду на такий стан речей, українська делегація під час двох раундів мирних переговорів, що відбулися у Стамбулі, постійно наполягала на невідкладній необхідності підготовки та проведення зустрічі між лідерами обох країн – Президентом України Володимиром Зеленським та очільником Кремля Володимиром Путіним. Українська сторона вважала і продовжує вважати, що без прямого діалогу на найвищому рівні неможливо досягти проривних рішень щодо врегулювання конфлікту.

Дипломат зауважив, що цей заклик лунав як у травні, так і в червні. Натомість, російська сторона демонструє абсолютно іншу логіку. Їхня позиція полягає у тому, що Україна спочатку має виконати висунуті Кремлем вимоги, і лише після цього може відбутися зустріч лідерів. Такий підхід створює глухий кут у мирних переговорних процесах, адже Україна не може піти на поступки, що суперечать її національним інтересам та суверенітету.

Він додав, що без прямої зустрічі двох лідерів, або ж залучення третьої сторони, наприклад, президента США Дональда Трампа, “навряд чи можна досягти карколомних рішень”, що забезпечать справжнє врегулювання конфлікту. Це підкреслює важливість політичної волі на найвищому рівні для реального прогресу у встановленні миру та завершення війни.

Мирні переговори між Україною та РФ: Шлях до завершення війни

Україна та Російська Федерація вже провели декілька раундів переговорів, спрямованих на завершення повномасштабної війни, зокрема 16 травня та 2 червня 2025 року. Ці зустрічі, попри сподівання світової спільноти, поки що не принесли значних практичних результатів. Основною перешкодою залишається непримиренна позиція Кремля, який відмовляється від тимчасового припинення вогню, наприклад, терміном на 30 днів, та висуває умови, що є абсолютно неприйнятними для офіційного Києва.

Зокрема, для імовірного перемир’я, яке б могло створити підґрунтя для подальших мирних переговорів, Москва вимагає призупинити мобілізацію в Україні та припинити поставки зброї від західних партнерів. Ці вимоги розцінюються українською стороною як спроба послабити обороноздатність країни та отримати перевагу на полі бою. Такі умови унеможливлюють реальний прогрес у переговорному процесі.

Для повного завершення бойових дій та досягнення тривалішого миру, умови, висунуті Кремлем, є ще більш категоричними. Російська сторона вимагає визнати офіційно російськими тимчасово окуповані Донецьку, Луганську, Запорізьку, Херсонську області та Автономну Республіку Крим. Крім того, Москва наполягає на відмові України від отримання західної зброї, оголошенні нейтралітету та відмові від вступу до НАТО чи будь-яких інших військових блоків у майбутньому. Ці вимоги є прямим посяганням на суверенітет та територіальну цілісність України, що робить їх неможливими для прийняття Україною, яка прагне лише справедливого миру.

Єдиним пунктом, щодо якого сторони змогли домовитися за підсумками двох раундів переговорів, що були проведені, є питання обміну полоненими та передачі тіл загиблих солдатів. Цей аспект є життєво важливим з гуманітарної точки зору та демонструє хоч якусь можливість для взаємодії навіть у найскладніших обставинах мирних переговорів.

Зустріч на рівні лідерів держав: Ключ до прогресу у мирних переговорах

Водночас, за підсумками переговорів 2 червня, делегації попередньо досягли згоди щодо необхідності особистої зустрічі Президента України Володимира Зеленського з російським лідером Володимиром Путіним. Метою такої зустрічі мало б стати форсування мирного прогресу та пошук шляхів до сталого врегулювання конфлікту. Багато експертів вважають, що саме прямий діалог на найвищому рівні може розблокувати процес та відкрити шлях до справжніх мирних переговорів.

Ряд міжнародних посередників, зокрема Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, запропонували свою допомогу в організації такої зустрічі, підкреслюючи важливість дипломатичного шляху. Офіційний Київ висловив бажання провести її в період з 20 по 30 червня, демонструючи свою готовність до інтенсифікації діалогу та пошуку рішення для завершення війни.

Напередодні з’явилася інформація, що переговорні групи обговорюють проведення наступного раунду переговорів після 22 червня. У Кремлі ж заявили, що точна дата наступного раунду переговорів буде узгоджена наступного тижня. Ці заяви створюють певні сподівання на продовження діалогу, хоча і з великими застереженнями.

Водночас, офіційний Київ досить скептично ставиться до нового раунду переговорів. Українська сторона вважає, що наразі “з росіянами немає про що говорити”, зважаючи на їхні неприйнятні вимоги та відсутність реальної готовності до компромісів. Це підкреслює складність ситуації та необхідність зміни підходу з боку РФ для досягнення справжнього прогресу у мирних переговорних процесах та встановленні довгоочікуваного миру.