Україна втратила ще одного свого сина – Героя України Сергія Петровича Тлумача, який віддав своє життя, захищаючи рідну землю. 21 червня країна провела до Небесного війська відважного воїна, чия самовідданість стала прикладом для всіх. Ця трагічна подія вкотре нагадує про високу ціну, яку платить український народ за свою свободу та незалежність.

Сергій був не просто солдатом; він був оплотом своєї родини, люблячим чоловіком, турботливим батьком для своїх донечок. Його батьки завжди могли розраховувати на його підтримку та любов. Для колег він був щирим і добрим товаришем, надійним другом, який завжди приходив на допомогу, не вагаючись. Сусіди згадують його як доброзичливого та чуйного чоловіка, готового підтримати у будь-якій ситуації. А для своїх побратимів Сергій був взірцем мужності та відваги на полі бою, справжнім Захисником України.

Він був чоловіком з великої літери – чесним, працьовитим, добропорядним. Його принципи та цінності завжди залишалися непохитними. Сергій був тією людиною, до якої зверталися за порадою та підтримкою, знаючи, що завжди отримають щиру відповідь та допомогу. Його повага до рідних, друзів та усіх оточуючих була безмежною, що робило його справді унікальною особистістю.

Його загибель – це не просто особиста трагедія родини, це непоправна втрата для всієї країни. Сергій поліг смертю Героя, поклавши своє життя на вівтар Перемоги. Проклята війна безжально забрала життя сім’янина, вірного громадянина своєї країни, патріота до останньої клітинки свого єства та непохитного Захисника України. Його жертовність не буде забута, а пам’ять про нього залишиться в серцях поколінь.

Щоб вклонитися світлій памʼяті Героя, розділити невимовний біль непоправної втрати з його рідними, до місця прощання приїхали односельчани, друзі, бойові побратими, представники влади та усі, хто мав честь знати Сергія. Дорога до кладовища була встелена квітами – символом любові та пошани. Сльози горя та відчаю, яких ніхто не стримував, свідчили про глибину скорботи. Цей день став ще одним гірким нагадуванням про те, якою ціною дається кожна мить миру.

У мить останнього прощання з Героєм над полем зазвучав Державний Гімн України, а на честь полеглого Воїна пролунав військовий салют. Дружині загиблого вручили Державний Прапор України, що вкривав труну, як священний символ його героїзму, незламності та вічної відданості рідній державі. Цей прапор є не лише знаком скорботи, а й нагадуванням про велич духу українського воїнства.

Невимовний біль та непоправна втрата залишили вічний смуток у серцях рідних. Скорбота і сум завмерли в повітрі, створюючи атмосферу глибокої скорботи. Важко знайти слова розради, які могли б загоїти цей біль та гіркоту від втрати найріднішої людини. Нехай Всевишній допоможе сім’ї Сергія пережити цей неймовірний тягар горя. Його подвиг назавжди залишиться в історії України.

Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя за Україну. Вічна та світла пам’ять Герою!