Верховна Рада України ухвалила закон, що офіційно визнає депортованими громадян України, які в період з 1944 по 1951 роки зазнали примусового переселення з території Польської Народної Республіки. Це рішення є відзнакою однієї з найтрагічніших сторінок післявоєнного періоду, спричиненої діями комуністичних режимів Радянського Союзу та Польщі. Понад 700 тисяч українців були насильно виселені з етнічних українських земель, таких як Лемківщина, Надсяння, Холмщина, Підляшшя, Любачівщина та Західна Бойківщина. Ці землі, багаті на історію та культуру, стали ареною насильницького розселення.

Кілька тисяч українських родин було переселено на Харківщину. Документи, що свідчать про плани цього переселення, досі зберігаються в архівах області, нагадуючи про масштаби трагедії. Люди були розміщені в різних районах Харківщини, включаючи Барвінківський, Близнюківський, Борівський, Богодухівський, Ізюмський, Лозівський та сам Харківський район. Це примусове розселення мало на меті розірвати зв’язок людей з їхньою землею та історією.

Прийняття цього закону є важливим кроком до відновлення історичної справедливості. Він сприяє формуванню національної пам’яті, вшановуючи тих, хто постраждав від цих трагічних подій. Закон підкреслює необхідність пам’ятати минуле, щоб уникнути повторення подібних злочинів у майбутньому. Історична правда та пам’ять є фундаментом для сильного та усвідомленого суспільства. Цей закон є частиною ширшої політики України щодо осмислення та реабілітації жертв тоталітарних режимів. Важливо, щоб такі події не були забуті, а їхні наслідки були усвідомлені всім суспільством.